«Але знаєш що Іване!
Починаймо з твої!
Як твоя буде порожна,
То тоді до мої!»
— Добре, пане! — Іван каже,
Зняв свою торбину...
На травиці зелененькій
Простелив свитину...
Попоїли таки добре;
Комара здушили...
Рано встали, до снідання
Торбину кінчили.
Прийшов вечір. Знов у полі
Стали ночувати...
Вже панові свою торбу
Треба починати...
Але пан собі ні слова...
На землі лягав...
Кладе торбу під голову...
Хлопа замовляє...
«Щоби ти робив, Іване!
Пан зачав питати:
Як би тобі довелося
Таке поле мати?...
— А щож, пане, я орав би,
Хлібом засівав би...
Та ходив би до Одеси,
Сіль і гроші мав би...
«А що я не так зробив би...
Пан почав казати:
Я казав би на сім полі
Місто збудувати...
Там би в мене стояв палац
Там під ряд крамниці...
Там перекупки з балками...
А тут дві різниці...
От тоді приходь, Іване
В мене балювати!...»
— Ет, спасибі, Іван каже,
Лучше будем спати!...
|