Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/225

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 215 —


Бракувало тільки хати
Переночувати...
Але вони завернули
До пустої хати...

 Прийшли собі, відпочили,
 Гуску спорядили...
 Спорядили як годиться,
 У піч посадили...

Аж пан знову замишляє
Хлопа ошукати...
Тай говорить: «Щож, Іване,
Ми лягаймо спати!

 Та кому із нас присниться
 Кращая закуска...
 То вже ціла тому завтра
 Достанеться гуска!...»

— Та як спати, то і спати,
Нічого діяти! —
Постелив Іван свитину,
Тай лягає спати...

 Серед ночі захропів пан,
 Іван пробудився...
 Із'їв собі ш'лу гуску,
 Тай знов положився...

Рано будить пан Івана
Та давай казати:
Як то Бог його до себе
Просив балювати...

 Та якії там потрави
 Йому подавали...
 Та як його всі святії
 Їсти припрошали...

— Ані слова! — Іван каже,
Ваша правда пане!
Я сам бачив як ви їли
Якісь марципани...

 Та дивлюсь, що не голодні,
 Маєте закуску...
 Тай сів собі коло печі
 Та стеребив гуску!