Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/226

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 216 —


«Чи тож правда? — пан питає,
Всю ізїв Іване?»
— Та аби я так здоров був,
Як всю ізїв пане!

 Димом здимів пан голодний,
 А Іван озвався:
 — Хтів когось пан ошукати,
 Тай сам ошукався...! (1858).

Циган з хроном.

 Бачили очи, що купували,
 їжте, хоч повилазьте.
 Нар. прик.
Ходить Циган, ярмаркує,
Лиш копійку має...
«А що тепер найдешевше?»
Мужика питає.

 — Та хрін тепер найдешевший!
 Мужик йому каже:
 За копійку цілу вязку
 Сідуха навяже!

Побіг Циган меж сідухи,
Купив собі хрону...
Подивився на ярмарок,
Тай пішов до дому...

 Іде собі дорогою,
 Свіжий хрін смакує...
 Вертить свердлом йому в носі,
 А сліз не вгамує...

Втирав, втирав Циган очи.
Далі й не втирає...
Сів під мостом і скривився,
Їсть да примовляє:

 «Плачте, плачте, дурні очи!
 Щоб повилізали!...
 Бачилиж ви препогані,
 Що то купували!...» (1858).