Та гей, бики! Чогож ви стали?
Чи поле страшно заросло?
Чи леміша іржа поїла?
Чи затупилось чересло?
Вперед бики! — бадилля зсохло,
Сами валяться будяки,
А чересло, леміш новії...
Чогож ви стали? Гей! Бики!
Та гей, бики! Ломіть бадилля,
Ломіть його, валіть на прах:
Нехай не буде того зілля
На наших батьківських полях!
А чересло моє із ліва,
Леміш із правої руки
Зітнуть і корінь того зілля, —
Чогож ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Зоремо поле,
Посієм яреє зерно;
А спаде дощик — незабаром
З землі пробудиться воно,
Пробудиться і на світ г. яне,
І, як дівочії вінки.
Зазеленіють наші ниви, —
Чогож ви стали? Гей, бики!
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі,
Повій, вітре опівночі.
Між горами там долина.
Там біленькая хатина;
В тій хатині голубонька, —
Голубонька-дівчинонька.
