Цю сторінку схвалено
— 6 —
І мов нурок перли ті
На морському дні,
Сквапно так мій слух ловив
Всі слова її.
Отсе тая стежечка
Ізвивається,
А у мене серденько
Розривається.
Залягло на дні його
Те важке чуття:
Тут на віки згублений
Змисл твого буття.
Все, що найдорожшеє,
Найулюблене,
Чим душа жива була,
Тут загублене.
Чим душа жива була,
Чим пишалася…
Отсе тая стежечка,
Щоб запалася!
КОЛИ ЧАСОМ.
Коли часом в важкій задумі
Моя поникне голова,
Легенький стук в вікно чи в двері
Потоки мрій перерива.
Озвуся, вигляну — даремно,
Не чуть нікого, не видать,
Лиш щось у серці стрепенеться,
Когось то хочеться згадать.
Чи щирий друг в далекім краю
Тепер у лютім бою згиб?
Чи плаче рідний брат, припавши
Лицем до прадідівських скиб?
