І мов нурок перли ті
На морському дні,
Сквапно так мій слух ловив
Всі слова її.
Отсе тая стежечка
Ізвивається,
А у мене серденько
Розривається.
Залягло на дні його
Те важке чуття:
Тут на віки згублений
Змисл твого буття.
Все, що найдорожшеє,
Найулюблене,
Чим душа жива була,
Тут загублене.
Чим душа жива була,
Чим пишалася…
Отсе тая стежечка,
Щоб запалася!