Проганяй ти боками
Градовії навали,
Щоб не стерлись над нами,
Щоб ми марно не впали.
Отрясай з нас що днини
Пажнрливі комахи,
Най годуються ними
Ті співучії птахи.
Дай нам спіти, нависнуть,
Стебло луком най гнеться,
Аж серпи тут заблиснуть
Жнивна пісня поллється.
Дай на копи погоду
1 погоду на спряток,
Щоб в селянську господу
Війшли втіха, достаток“.
Ходить вітер по житі,
Мов господар з-проволу,
Колосочки налиті
Стиха хилить до долу.
Стиха хилить, шепоче:
„Все вам буде, як треба:
Буде бідним дар з неба,
Та земля дать чи схоче?
Хоч і як бушували,
Вас не збили з ніг тучі;
Градовії навали
Впер я в дебрі і кручі.
Гусін, черви пожерли
Ті співучії птахи;
Та повзуть он по селах
Три инакші комахи...
Де заглянуть у хату,
Гине втіха, достаток;
Ті три черви зовуться:
Коршма, лихва, податок.
