рат влади і нове життя. На тимчасовий апарат влади покладалося одно завдання — не допустити контр-революційних виступів і… дотягти до російських Установчих Зборів.
Як гриби після дощу, виростали нові громадські установи, пухли, ширилися і витрачали на своє утримання колосальні кошти. Люде, яких винесли вгору хвилі революції, намагалися захопити разом як-найбільше посад, не думаючи довго над тим, чи можливе иноді одночасове виконання однією і тією ж особою протилежних обов'язків по двох, а то й більш посадах.
Протягом де кількох днів утворився «Областной Продовольственный Комитетъ», з сотками урядовців, «Городской Продовольственный Комитетъ» з десятками урядовців, куди хмарою посунула революційна демократія і просто демократія.
Учорашні маленькі урядовці міської управи чи кооперативу, що одержували найбільше 75 карб. на місяць, тепер головують, одержуючи 400, 500, 600 карб. на місяць. Вчора вони розпиналися проти хабарництва старої бюрократії, докоряли їй, що пухне на крові народа, а сьогодні складають самі для себе штати з такою платнею, про яку не смів мріяти не то що середній, а й великий провінціяльний урядовець. Але це не позбавило нові установи і їх персонал хороби хабарництва, може, ще гіршого.
Не було й ладу. Кращим прикладом дійсного положення речей в цьому відношенню був факт хлібного голоду в Катеринодарі в літі 1917 р. Кубань була, завалена хлібом, а в її столиці хліб продавали по картках, тай то лише чорний (білий тільки хорим на підставі посвідки лікаря).
В поведінці з прохачами нечемність, грубість, якої иноді не бувало і в дореволюційному поліційному участку.
А головніше від усього — технічна недосвідченість і невихованість, неграмотність, недбальство і страшне проволікання в діловодстві.
В менших розмірах це саме творилося й на провінції.
З одного боку, відбувався процес організації, а з другого, поширювалася дезорганізація. Нищився, руйнувався, ослаблювався старий апарат державної влади, але те нове, що ставало на місце старого, конаючого, не в силі було відразу перебрати і, як слід, виконувати всі соціяльно необхідні функції свого попередника. Процес дезорганізації відбувався швидче, ніж процес організації, останній відставав, і в прориві між ними починав маячити привид анархії.
Обласний Комітет бачив цю загрозу і до де-якої міри намагався їй запобігти, складав та розсилав по станицях ріжні відозви, інструкції та зобов'язуючі постанови. Але його знесилювали нутрішні терття та зріст заміристости і впливу Військового Правительства.
Останнє, хоча само не доросло до свідомости необхідности стати не становою козацькою, а краєвою владою, все ж претензії Комітета в цьому відношенню, оскільки він намагався підпорядкувати
