Від «Всероссійскаго Казачьяго Союза» до «Юго-Восточнаго». З самого початку після вибуху револцюії козацькі проводирі гадали, що в республіканській Росії вони зможуть врятувати привілеї лише тоді, коли козаки всіх козацьких військ виступлять на оборону їх одним фронтом, та коли держава буде неподільною, а російський уряд почуватиме гостру потребу в козаках. Тому вони ввійшли в спілку з російськими козацькими Військами.
Ще в кінці березня (23–27) 1917 р. в Петербурзі відбувся з участю кубанців (Г. А. Білий, полк. Єрмоленко, хор. І. Л. Макаренко, Ф. А. Щербина) загально-козацький з'їзд, на якому, крім побажань, що до порядку військової служби козаків, було ухвалено: 1) республіканська, єдина неподільна Росія, 2) місцева автономність і 3) повна недоторканість козацьких земель[1]. Позиції неподільности Росії козаки тримаються й далі на другому загально-російському козацькому з'їзді в червні місяці, що ухвалив був з приводу оголошення Центральною Українською Радою I Універсалу таку резолюцію (проти неї були лише кубанці чорноморці):
- «Всеросійський козацький з'їзд ухвалив уже резолюцію про неподільність демократичної республіки як одинокий правильний спосіб правління в російській державі й думає, що відокремлення України порушує цілість держави та в теперішнім тяжкім часі ще більше побільшує тягар державної будови. Тому з'їзд заявляє, що він рішуче підтримає Тимчасове Правительство в його розпорядках, що торкаються Універсалу, виданого Українською Радою».
Вони утворюють «Всероссійскій Союзъ Казачьихъ Войскъ»[2], на чолі з полк. Дутовим (пізніше Отаманом Оренбурзького Війська), з метою захищати «единство Россіи»[3] від нутрішнього ворога, а козацьку землю від городовиків.
Козацькі проводирі всіх Військ добре знали, яка Росія порятує козацьку землю, і ще в серпні місяці 1917 р. на державній нараді («Государственномъ Совѣщаніи») в Москві Донський Отаман ген. Каледін в імені 12 козацьких Військ заявив: «Россія должна быть единой, всякимъ сепаратнымъ стремленіямъ долженъ быть поставленъ предѣлъ въ самомъ зародышѣ»[4].
Але з розвитком Револцюії виявилося, що російські монархісти, на яких, не дивлячися на резолюції про «республику», покладав надії «Всероссійскій Казачій Союзъ», безсилі, щоб повернути до
- ↑ Ген. штаба полк. Добрынинъ. «Борьба съ большевизмомъ на Югѣ Россіи». Прага. 1921. Стр. 27.
- ↑ В виконавчому органі Союза «Совѣтѣ Союза Казачьихъ Войскъ» представниками від Кубані були: осаул К. Т. Бережний, урядник В. А. Авдєєв, осаул Новосільцев, підосаул В. А. Вінніков, хор. В. К. Бардіж, В. Я. Поночовний, осаул В. Д. Гамалія, підосаул Г. Н. Колков.
- ↑ А. Грековъ. «Союзъ Казачьихъ Войскъ въ Петроградѣ въ 1917 г.». «Донская Лѣтопись», № 2, ст. 239.
- ↑ Добрынинъ, цит. праця, ст. 31.
