життя старий лад[1], а козацькі Війська заслабі, щоб витримати натиск Революції на станові привілеї. Та виявилося щей те, що «сепаратнымъ стремленіямъ» поневолених народів навіть не було кому дати одсіч, як слід.
Козацькі проводирі мали можливість стежити за боротьбою України за своє визволення. Вони знали, що російські партії і монархичні і республіканські гостро ставляться до вимог України автономії, вони знали, що Виконавчий Комітет Всеросійської Ради («Совѣта») Селянських Депутатів постановив:
- «Вважати цілком справедливою відмову Временного Правительства негайно проголосити автономію України, бо таке право йому не належить, і проголошення цієї автономії означало б, що Временне Правительство захвачує права Установчих Зборів і перевищує дану йому народом владу»[2].
що «вождь русской революціи» Керенський у Київі в кінці червня 1917 р. на адресу українців заявив:
- «Россія должна быть великая, сильная, нераздробленная, когда кто-либо посмѣетъ посягнуть на ея цѣлость и протянетъ руки, то мы сможемъ ему еще сказать: — руки прочь!» —
а другий «русскій вождь», Церетелі, тоді ж і там же сказав:
- «Во имя единаго, великаго и цѣлаго мы не остановимся чтобы задавить малое, часть цѣлаго»,
і настоював, щоб в тексті умови Генерального Секретаріята з Тимчасовим Урядом слово «автономія» навіть не згадувалося. Але вони бачили, що ніякі резолюції і грізні заяви не проводяться в життя, і що єдина неділима Росія гине.
Таке вражіння привезли з Московської наради й делегати Військового Правительства (Гурбич, І. Макаренко, Манжула). Тому, а також припускаючи і не безпідставно, що ворожа козакам російська революційна демократія на Установчих Зборах, як що вони й збируться, подбає, коли не про цілковите скасовання козацького стану, то, принаймні, про обезсилення козацтва, козацькі проводирі для врятування «Войска» переходять на позицію поневолених народів з метою в своїх станових цілях використати їх гасло — національне самоозначення. Теорія «козацької нації» — винахід товариша голови Військового Правительства хорунжого І. Л. Макаренка, здавалося, серйозно обґрунтувала цю нову позицію.
З'їзд представників поневолених народів, що відбувся в Київі з 8 по 15 вересня (ст. ст.), не дивлячися на вимоги представників козаків, не визнав козацтво нацією і ухвалив:
- ↑ «Совѣтъ Союза Казачьихъ Войскъ» — виконавчий орган Союза — через полковника Дутова, свого голову, був у постійних зносинах з монархічною організацією «Экономическій Клубъ», на чолі якого стояв член Державної Думи відомий Крупенський.
- ↑ П. Христюк. «Українська Революція. Замітки і матеріяли до історії Укр. революції». Відень, 1921 р. т. I ст. 83.
