- 1. Признати козацтво між народами Російської Республіки самостійною галузью, яка утворилася через особливі обставини історичного життя і має всі права на незалежне істнування; 2. Всіма засобами підтримати змагання козацтва до порядкування свого життя на основі самоозначення; 3. Вітати приєднання до З'їзду народів вільного козацтва, як повноправного члена кола вільних народів Російської Демократичної Республіки, федеративної перебудови котрої вони домагаються».
Київський З'їзд представників народів бувшої Росії морально підтримав козацьких проводирів. З'їзд цілком серйозно ставився і до представників козацтва і до їх вимог. Представникам народів і на думку не спадало, що козаки лише перестраховуються на випадок, коли Росія монархічна і неподільна загине, і вже не буде кому забезпечити їм привілеї.
Проводирі козацтва піднесли гасло федерації. А це значило: Росія має бути єдиною неподільною, але козацькі Війська (тільки!) можуть користуватися своєю військовою самоуправою («автономією)», бо вони заробили («заслужили») право на недоторканість своїх земель. (На останньому козацькому З'їзді в Київі в кінці жовтня представник кубанських козаків і член Військового Правительства прапор. Рябцов не раз погрожував, що козацтво вийде зі стану пасивности та перейде до оборони «единства Росії»).
Кубанські проводирі козацькі по суті домагалися, щоб кожні 410 душ «войскового сословія» з кожної 1.000 душ усього населення[1] мали право будувати своє життя, як вони хотять. Доля городовиків (більшість населення) їх цілком не обходила.
Ставши на шлях автономії Війська, козацькі проводирі знайшли засіб для врятування привілеїв і взагалі почули під собою міцний ґрунт. Російська революційна демократія з її московським «ранжиромъ» була вже їм не страшна (адже ж «козацька нація» піднесла гасло революції — національне самовизначення!..) Російські Установчі Збори теж уже їх не лякали: козацькі проводирі підуть при потребі на Установчі Збори навіть поруч з представниками поневолених народів, і, хай, українці, фінляндці й инші народи здобудуть
- ↑ На 1.000 душ населення на землях козацьких Військ припадало:
козаків некозаків На Кубанщині 410 590 „ Донщині 400 600 „ Забайкальщині 291 709 „ Оренбуржчині 228 772 „ Терщині 179 821 „ Амурщині 179 821 „ Уральщині 177 823 „ Акмолинщині 109 891 „ Приморщині 62 938 „ Семипалатинщині 42 958 „ Семиріччі 30 970 „ Астраханщині 18 982 (За даними «Ежегодника Россіи» за 1910 г. Изд. Центр. Статист. Комит. Мин. внутр. Дѣлъ. С. П. Б. 1911 р.).
