Сторінка:Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu/120

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

Перша спроба примирення між козаками й іногородніми. В листопаді, з одного боку, починає регулярно функціонувати Законодавча Рада, з другого — відчиняється Краєвий З'їзд іногородніх. З'їзд негативно поставився до переведення в життя самочинно, без санкції Всеросійських Установчих Зборів, федеративного устрою і проголосив постанови Військової Ради, що до цивільного керування і самоврядування в области, необов'язковим для всього населення, а також вимагав найскоршого переведення в життя безстанового демократичного земства й земельних комітетів «для приготовлення матеріялів до вирішення земельного питання».

Наприкінці засідань З'їзду, після переговорів, що провадилися через Л. Л. Бича та К. Л. Бардіжа було зроблено спробу помиритися з козаками. Щоб прийти до згоди утворили з представників З'їзду і Законодавчої Ради мішану комісію, яка виробила три основні тези:

«1. Населення Кубанської Области, поки аж Всеросійські Установчі Збори не видадуть основних законів для Російської Держави, утворює самостійно органи місцевого самоврядування і керування як в межах области, так і в межах Південно-Східнього Союзу, що організується; 2. Негайно утворює безстанові органи місцевого самоврядування на демократичних підставах, але з однорічним цензом осілости в області для придбання активного виборчого права; 3. До заведення постійного статуту про самоврядування склад станичної адміністрації та станичних зборів відновлюється притягненням представників від іногороднього населення на підставі пропорціональности. Крім того, на пропозицію Законодавчої Ради було ухвалено ввести в склад Краєвого Уряду трьох представників від іногородніх»[1].

Таким чином, і ті й другі де-чим поступилися. Козаки погодилися на безстанове земство, іногородні, не вживаючи терміну «федералізм», приняли його в козацькому розумінню, хоча й тимчасово (звичайно, відповідний зміст цей термін міг прибрати лише тоді, коли ця угода почала б здійснюватися, бо тоді Кубань утворила б із себе державний організм, а не станову організацію, для якої федералізм був захисним коліром). Про землю зовсім промовчали.

Але згода не сталася.

Проводирі козацтва не допустили до неї: Законодавча Рада не погодилася з умовами згоди, які виробила мішана комісія. Цілком можливо, що згоди не сталося, коли б навіть Рада й пішла на неї, і то з вини городовиків, бо багато представників їх на З'їзді вже було охоплено большевізмом, хоча більшість ще була проти нього. Коли один з депутатів большевиків був заявив, що він не визнає Тимчасового Уряду і вітає народніх комісарів, то його з обуренням прогнали геть з трибуни[2].

Ура-козакам справжнього федералізму й не хотілося. Він їм був потрібний таким, яким вони його собі розуміли. В їхньому розумінню він подобався і правим та поміркованим російським політичним колам після того, як їх надії на Всеросійський Союз Козаць-

  1. Г. Покровский, «Деникинщина», ст. 19.
  2. Кубанецъ. «1917 и 1918 г. на Кубани». Екатеринодаръ, 1919, ст. 4.