Сторінка:Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu/36

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

«Закубанці» — це головним чином переселенці з «Чорноморії» (1863–64 р. р.) з домішкою «азовців» та селян-українців, приписаних до козаків. Чистих москалів з походження серед кубанських козаків майже немає.

По чорноморських, лінєйських і закубанських станицях співають ті самі пісні, що й по селах під Київом, під Полтавою, під Харковом. Всі стародавні звичаї не гірше збереглися на Кубанщині, ніж на Україні, а українська мова в кубанських станицях, в степах чи в горах Північного Кавказу так само лунає, як і по селах над Дніпром чи над Сяном. «Напѣвъ на клиросѣ», каже історик Чорноморського Війська, И. Попко (цит. праця, ст. 46), «веснянка на улицѣ, щедрованье подъ окномъ, жениханье на вечерницахъ и выбѣленный уголъ хаты, и гребля съ зелеными вербами, и волъ въ ярмѣ, и конь подъ сѣдломъ — все напоминаетъ вамъ въ той далекой кавказской Украинѣ гетманскую Украйну Наливайки, Хмельницкаго». Лінєйці утворили свій побут, на якому відбився склад лінєйського війська: де-що є донського, де-що терського, де-що українського, де-що навіть гірського, і дуже мало чисто московського, чи то в хаті, чи в звичаях, чи в пісні. Вони однаково співають, як свої пісні лінєйські, що своєю гармонійністю і мелодійністю мало нагадують донські, наприклад:

«По-надъ лѣсомъ, ой, да шляхъ дорога,
Шляхъ-дороженька; ой, широкая она
Пріубитая, ой, пріубитая.
Широкая она пріубитая, пріубитая,
Ой, слезыньками она пріулитая,
Ой, пріулитая.
Слезыньками она пріулитая, пріулитая;
Ой, никто жъ по ней, ой, да не проѣхалъ,
Ой, не проѣхалъ, не прошелъ.
Никто жъ по ней, ой, да не проѣхалъ,
Не проѣхалъ, не прошелъ… Ой, только прошло
Ой, да три полка, ой, три полка казаковъ.
Только прошло, ой, да три полка,
Три полка казаковъ… Ой, попереду,
Ой, да со знаменами, ой, со знаменами.
Попереду, ой, да со знаменами,
Со знаменами… Ой, а позаду
Ох, да все съ обозами, ой, все съ обозами…»

(в цій пісні, очевидно, вгадується про переселення з Дону на Лінію), так і чорноморські: «Гей, гук, мати, гук», «Ой, сів пугач на могилі» та инші, називаючи й ті, й другі «нашими кубанскими пѣснями».

Одна недоля споріднила «чорноморців», «лінєйців» і «закубанців». В минулому спільна тяжка війна по наказу російського уряду