і будують залізниці: Чорноморсько-Кубанську, Армавір-Туапсинську і Єйську. Кожне з акційних товариств розроблює проекти поширення своїх магістралів і будівлі під'їздних шляхів. Десять-двацять років спокійного життя, і Кубань позбудеться бездоріжжя власними силами.
Дається взнаки безгрішшя — державний банк, російські комерційні банки, а потім і московський народній (кооперативний) банк висмоктують з Кубанщини гроші і перекачують їх до російських центрів, — населення утворює краєву кредитову кооперацію і свої кооперативні осередки (Центральний Союз, Кубсоюз).
Московський народній (кооперативний) банк усі сили покладає, щоб не дати кубанському кооперативному осередкові (Кубанський Центральний Союз) стати на ноги, об'єднати кредитові товариства, а кубанці виносять осуд цій політиці М. Н. Б., зміцнюють свій союз і приймають не аби-яку участь в боротьбі кооперативного «Юга» в кооперативним «Сѣвером».
П'ять-десять років спокійного життя, і Кубань порятується від безгрішшя.
Для перемолу кубанської пшениці — «Кубанки» млини існують в Італії… Там з кубанського борошна макаронні фабрики роблять макарони… Инша сировина іде також за кордон та на російські фабрики та заводи, і кубанські кооперативи стають на шлях утворення своєї промисловости… Місцеві промислові кола й собі мобілізують сили і заходжуються коло будівлі фабрик та заводів. Кооперативи розробляють проект будівлі кооперативних елеваторів.
Десять-двадцять років — і Кубань свою сировину перероблятиме дома.
Хліборобське населення потребує порад, допомоги, і кооперативні союзи пробують задовольнити потребу в агрономах…
Прекрасні річки в степовій частині Кубані греблями та загатами запаскуджені. Не одна сотня тисяч десятин родючої землі гине під плавнями.
Гірські річки Кубані можуть дати білого вугілля для задоволення всіх потреб краю. І вже в головах проводирів рояться думки про оздоровлення річок, про осушку плавнів, про використання гірських потоків — дарової сили. Десять-двацять років спокійного життя, — і утвориться не одна спілка громад, щоб раду дати і річкам, і плавням, і лиманам.
Російський уряд дбає, щоб кубанець умів добре «усмиряти» та щоб кубанець нічим не відріжнявся від російських козаків: донців, оренбуржців і инших; щоб умів він «розписатися» — більша наука урядом вважалася для козака шкідливою. А населення з великим осудом стріває козаків, котрі вертаються з «усмиренія» з награбованими швейними машинами та посудом, з краденими годинниками та перснями, і будує за свій кошт школи-палаци та відчиняє гімназії по станицях.
