Перейти до вмісту

Сторінка:Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu/68

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

коли прийшов «слушний час», на чолі козаків змогли стати духовні діти російської інтелігенції — «образовані» козаки, а на чолі городовиків — представники російської інтелігенції та російської революційної демократії.

Ці проводирі не могли дбати про об'єднання козаків в городовиками. І тім і другим було очевидно, що злиття козаків з городовиками спричиниться до утворення ґрунту, на якому виникне жахлива для їх думка про необхідність якогось об'єднання земель, заселених українським народом. Україна об'єднана, Україна Соборна — це найбільше страховище, яке тільки можуть уявити представники російської інтелігенції і російської революційної демократії та їх духовні діти «образовані» козаки.

І ті й другі все зробили, щоб ще дужче роз'єднати козаків та городовиків та поглибити прірву між ними, викопану російським урядом.

«Образовані» козаки, забувши про «общечеловѣческіе интересы», написали на своєму прапорі: козак — «слуга» тому, хто збереже козацкі привілеї, а хто він буде — чи царь чи президент російський — це однаково. Затямивши, як перші Чорноморці на Кубані намагалися відгородитися від Півночи[1], вони повели кубанське козацтво до об'єднання не з українським народом, а з російськими козаками: донцями, оренбуржцями, астраханцями, амурцями, забайкальцями, приморцями, акмолинцями, семипалатинцями, семиріченцями, уральцями («Общеказачій Союз», а пізніше «Юго-Восточный Союз») в метою оборонитися спільними силами від «внутренняго врага» — від городовика (на землях кожного козацького війська маються свої «городовики», а на Дону — переважно українці).

В той же час представники російської інтелігенції та російської революційної демократії піклувалися про городовиків. Вони дбали, щоб «Кубанская Область» лишилася в межах «Единой Недѣлимой Россіи», обіцяючи, що вона матиме демократичну самоуправу («земство»), що козаки й городовики стануть «гражданами», а до того городовикам «Всероссійское Учредительное Собраніе» і землю дасть.


Вогник національної свідомости принесли були на Кубань проводирі Чорноморців — старшина військова. Здавалося, що вогник той при тяжких умовах життя перших переселенців вгасне цілком, але Яків Кухаренко озвався «Чорноморським побутом».

Коли Мова-Лиманський проспівав був «Старим гніздом і молодими птахами» вічну і недобру пам'ять зрадливій козацкій старшині військовій, здавалося, що українське козацтво на Кубанщині, покинуте своєю інтелігенцією, цілком обмосковиться, але під час революції вогник свідомости знову блимнув.

 
  1. Про це яскраво свідчив герб єйської округи, — «казакь при границѣ единовѣрцевъ съ ружьемъ на караулѣ стоящій», так малює його «Порядокъ общей пользы», § 8. Див. цит. «Записка» Барилки і Кіяшка, ст. 55.