дума, яка відразу ухвалила підтримувати Тимчасовий Російський Уряд, призначила на потреби Комітету кошти, а організації, які делегували своїх представників у склад Комітету, дали фаховців в справах, які він, як орган влади, мусів розвязувати.
Право представництва в Комітеті було широке, і найдрібніші організації намагалися його використати. В Комітеті були представлені не лише класові, громадські та професійні організації, ай урядові установи (з часом це дало привід представникам лівих течій обвинувачувати Комітет у буржуазності і контр-революційності[1].
Число членів Комітету доходило до 80 душ — майже парламент — і тому цьому виконавчому органу довелося свої виконавчі функції передати президії, а самому стати ніби законодавцем. Головою Комітету був адвокат С. Г. Турутін, котрий незадовго перед революцією приїхав на Кубань з Петербурга — член російської с-д партії.
Комітет перш над усе подбав про те, щоб в Катеринодарі не було яких-будь контр-революційних виступів, та про безпечність майна і життя громадян. В цих цілях були арештовані, крім наказного отамана, поліцмейстер, жандармські офіцери, а також були усунені з посад деякі урядовці отаманської канцелярії, обласного правління та поліції. На чолі поліції, яко технічна сила, став пристав Сінікідзе, про якого Комітет мав відомості, що він не бере хабарів, а над ним був поставлений повновладний комісар поліції, вищезгаданий п. Сімановський. В кожний участок поліції (4) був призначений комісар для догляду і контролю[2].
- ↑ В Комітеті були представлені: міське самоврядування (Глоба-Михайленко, Пушкарьов, Єрошов і ин.), організовані робітники (репрезентували робітників Д. Ф. Сверчков, член Петербурзького — р. 1905 — совдепа, Солнцев, Іванов, Марочкін, Хмєлевський і инші), кооперативи (Строїлов і инші), банки (Радченко і ин.), біржевий комітет (В. І. Яновський і ин.), гарнізон (прап. Сарібан, прап. Лільє, хорунж. І. Л. Макаренко, полк. Єрмоленко, прап. Рябцов, салд. Ковальов і Журочка), окружний суд (члени суда — Парнасов, Белецький, суд. сл. Курганський і ин.), мировий з'їзд (мир. суддя П. М. Сулятицький), преса (Гольдман — Старий Ніл, Надеждін — Ямпольський), жіночий клуб, духовенство, вчителі (П. Н. Колотінський, Г. А. Білий), батьківські комітети (С. А. Молендзинський і ин.), обласне правління (М. Каплін, Ковба і ин.), казенна палата, національна організація черкесів (Ос. Гатагогу, пр. пов. Пшемахо Коцев), Кубанська національна українська Рада (пр. пов. Т. О. Левітський, агроном С. Ф. Манжула), садоводи, пасічники, тютюнники, землевласники, аптекарі, лікарі (Городецький, Гольдовський, Долгополов, Хунцарія), фершали, ветеринари і т. д., і т. д. Поважну ролю в Комітеті відогравала адвокатура (від ріжних організацій в Комітет війшли, крім вищезазначених Коцева та Левітського: Хейфец, Ліберман, Райхлін, Шварц, Горнштейн, Балкевіч, Шірський, Сатунян, Вржещ, Путята, Плавтов, Орандарь, Турутін, Вербічов, Потьомкин, Хінтібідзе (грузин), П. Каплін (козак).
- ↑ Комісаром 4 участка, на Дубинці, був призначений козак ст. Елизаветинської Іван («Ян») Полуян, член большевицької фракції російської с-д партії. Коли поліція була замінена міліцією, а комісари з доглядачів і контрольорів обернулися по суті своїх обов'язків в участкових приставів, Полуян, що головне займався партійними, а не службовими справами, зорганізував був «забастовку» міліції на економічному ґрунті, кажучи, між иншим, що й він
