Сторінка:Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu/80

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

Хоч стара поліція, настрахана арештами та звільненням з посад де-кого в її агентів працювала совісно, але Комітет віддав данину творчості в незнайомій для нього сфері і, розформувавши поліцію, організував міліцію. Оскільки цією реформою була ліквідована загроза контр-революції, важко сказати, але охорона життя і майна громадян від неї дуже постраждала. Набрана з звільнених з шпиталів салдатів і козаків та з робітників, котрі охоче йшли в міліціонери (на вимогу Совдепа в підприємствах, де вони працювали, за ними зберігалися і посади і платня), під керуванням людей, які в більшості ніколи нічого спільного не мали з поліційною службою, міліція не була здатна виконати поставлене перед нею завдання. Амністія Російського Тимчасового Уряду, що випустила з тюрми чимало злочинців, не аби-як утруднила становище міліції і спричинилася до цілковитої дискредитації її в очах населення. Комісар розвідочної міліції адвокат Шварц, побачивши повну безпорадність її, примушений був повернути на службу старих фаховців.

Кращим елементом серед міліції були козаки. Начальник міліції прапорщик Видря — сам козак ст. Троїцької (пізніше виявилося, що він служив раніш у поліції десь у Сибіру під начальством ген. Кіяшка), почав потроху випихати з міліції робітніків і салдатів і заміняти їх козаками. Хоч Комітет і бачив, що робить Видря, та мовчав, розуміючи добре, що ні салдати ні робітники не можуть виконувати так добре поліційних обов'язків, як дисципліновані, слухняні козаки. Але соціял-демократи большевицької фракції використали поступовання Видрі, як матеріял для агітації проти Комітету, яка й закінчилася величезною демонстрацією робітників, спровокованих чутками про арешт Видрею з наказу Комітета Яна Полуяна (Полуяна робітничі маси тоді ще добре не знали).

Населення, позбавлене старих оборонців його майна, само почало боронитися від злодіїв самосудами. Зловлених на горячому злочинців убивали без суда і слідства.

І в Катеринодарі і на провінції всі, хто співчував революції, дуже боялися контр-революційних виступів. При арешті жандармських офіцерів Комітет захопив архів «охранки» раніш, ніж жандарми його знищили (все ж частина документів, що торкалася «сотрудниковъ» — шпиків та провокаторів — зникла, і не відомо, чи жандарми їх спалили, чи вони загинули під час арешту). Розбір архіву наслідків, які б приголомшували, не дав; піймалася незначна, дрібна «рибка», як князь Кугушов, і в незначній кількості (перед революцією ходили чутки про співробітництво в «охранці» осіб, котрі займали значне положення в громадянстві). Всі шпики були арештовані, і судив їх суд «общественной совѣсти», організований Совдепом, котрий їх всіх і випустив на волю. Але самий факт розкриття

    не може виконувати свої обов'язки за 150 карб. на місяць. «Забастовка» була ліквідована погрозою відправити міліціонерів на фронт (вони були переважно з салдатів, що лікувалися перед тим в місцевих шпиталях) і замінити їх козаками, а Полуяна було скинуто з посади.