шпиків дуже вплинув на маси і счинив не малу бучу. Скрізь по краю почалася шуканина провокаторів, ворогів народа, ворогів революції і арешти бувших жандармів, поліцаїв, всіх тих, хто вдавався непевним, підозрілим, а иноді й тих, з ким люде, яких революція висунула дороги, мали свої особисті рахунки.
До Катеринодару зо всіх кутків краю летіли телеграми від оборонців революції, котрим пощастило піймати контр-революціонера, і від затриманих, арештованих, котрі жалілися на беззаконність та безпідставність арешту. Комітет в особі комісара юстиції Орандаря вирішав долю арештованих (президія лише затверджувала постанови комісара), а щоб внести якусь планомірність в справу арештів, Комітет з ініціятиви комісара юстиції видав був інструкцію про те, хто саме і в яких випадках може арештовувати громадян по-за судовою владою[1].
З перших днів свого існування Комітет вжив рішучих заходів проти піяцтва. Зачинено було крамниці, які продавали вино й горілку, шашличні, а дозвіл на одержання спірту акцизна влада почала давати під контролем Комітету.
Тому що міська дума, яку було поповнено представниками Комітета і Совдепа загубила свою працездатність, цілий ряд питань, які слід би було вирішувати їй, перейшов на розгляд Комітету. Він нормує випікання хліба, установлює базарні ціни і т. д.[2].
Взагалі компетенція Комітету була необмежена. З одного боку, він і сам не мав нахилу до обмеження її, доходячи иноді до спроби нормувати приватно-правні відносини своїми постановами з тим, щоб вони мали і для Суда силу закона, а з другого, на всебічну, широку діяльність його штовхали громадяне, які бажали використати революційний орган влади инколи в цілях вирішення справ, покритих не однією давністю, або на прихильне полагодження яких державними установами не було надії. Яких тільки питань не доводилося розвязувати президії Комітету, яких тільки справ не доводилося їй вирішати. Учителі везуть дітей по залізниці десь за місто і бажають одержати знижку з ціни білету, а залізниця не дає знижки — Комітет наказує дати знижку. Хтось і десь почув, що в кіно лагодяться ставити картину контр-революційну, довів про це до відома Комітета, і вимагає стати на стороні революції — Комітет цензурує фільму.
- ↑ Випадків усунення органами революційної влади представників судової влади не було, крім арешту в хут. Романовському суд. слідчим П. А. Савицьким свого особистого приятеля місцевого мирового судді Василіїва, котрий стояв на чолі місцевого відділу «Союза Русскаго Народа». Сам Савицький, як казали, близько стояв до монархічних організацій і, будучи студентом Новоросійського Університету (в Одесі), належав до чорносотенного студентського гуртка, причетного до вбивства студента жида, яке був покрив всемогутній міністр юстиції Щегловітов.
- ↑ При обговоренні плану боротьби з підвищенням цін на базарі, виник був прект посадити серед базару на високому помості мирового суддю, котрий під час торгу тут же і негайно розглядав би справи і карав би за порушення приписів влади.
