іграшка… Що може значить комітет, коли є Рада, є Правительство. Гніваються козаки, що городовики непоштиво ставляться до Ради й до Правительства, що не визнають влади і не коряться їй. В житті Кубані наступив мент надзвичайної ваги.
Рада і Військове Правительство могли сказати своє велике слово, після якого й городовики відчули б радість, бо побачили б, що на Кубані починає творитися нове життя. Рада могла сказати, що й козакам не заказано робити революцію, що козаки теж роблять її на підставі права, яке дає Революція, що вона, Військова Рада, проголошує себе верховною владою на Кубані і ухвалює: 1. Від нині козаки самі будують своє життя. 2. Всім громадянам Кубані — не козакам, без ріжниці національности і віри, котрі живуть в краю стільки-то років до сьогодні, дається право кубанського громадянства, цеб-то, всі «городовики» стають козаками. 3. Громадяне не козаки не приписані до громад, що живуть по містах, приписуються в козаки до тих міських громад, де вони живуть. Громадяне не козаки, що живуть по станицях, приписуються в козаки до тих станиць, в юртах яких вони живуть. 4. Не приписані в козаки, цеб-то, всі ті, хто з тих чи инших причин позбавлений кубанського громадянства, проголошуються чужинцями і, як чужинці, позбавляються права брати яку-будь участь в політично-громадському житті Кубані. 5. Всі козаки (громадяне Кубані) вибірають своїх депутатів (на підставі закона) до Кубанської Краєвої Ради, котра вирішить: чи бути Кубані самостійною державою, чи «Кубанской Областью» в Росії, чи приєднатися до України, а також — земельне питання і всі инші головні питання життя краю.
Коли б сказала тоді це своє велике слово Військова Рада, навряд чи знайшлася б на Кубані козацька громада, котра не виконала б наказу своєї влади. Через тиждень-два після цього слова по всіх станицях «своїх» городовиків було б записано в «посімейні списки», стали б вони козаками і, забувши про своїх проводирів з «русскихъ людей», пішли б у Краєву Раду, а не покладали б надії на Всерос. Уст. Збори. Цей «здобуток революції» злив би воєдино населення краю, і під керуванням своєї, всіми громадянами козаками визнаної влади Кубанське козацтво, майже вдвічі збільшене, може й урятувалося б від бурь російської революції.
Козацтво чекає від своєї влади — Військової Ради і Військового Правительства — чину, революційної творчости. Козацтво всі свої надії покладає на свою владу, і ні на хвилинку воно не припускає, що Військова Рада і Військове Правительство — не влада. Зі зброєю в руках козацтво здатне обороняти «здобутки революції» — свою владу.
Але більшості проводирів козацьких і на думку не спало робити революцію. До тих психологічних процесів, що відбувалися в козацьких масах, до зміни їх настроїв, мрій і бажань вони не дуже придивлялися і прислухалися. Вони мали одну ціль — зберегти від городовицьких зазіхань козацьку землю. Ображені Обласним З'їздом, що
