українськи говорити. Намагається, бідацтво… але важко їй дається. Важко, бо стільки тієї української мови, що під час бесіди перед камерою. Ось. Дня 3го листопада 2000го року Олені Роміній забракло слів у бесіді з певним філософом: „розкажіть про це так, щоб це було удобоваримо" (щоб воно було легкосприйнятним, легкостравним, легкодоступним, доступним; розкажіть зручно, зручнодоступно). Тоді-ж: „частина чоловіків відчувала себе дещо „уязвімою" (бідацтво аж затнулось, почухалось по-під вухом від ніяковости, та однаково, відповідника „уразливий" не змогло пригадати…). В бесіді з ґенералом Кузьмюком 8го листопада 2000го року пані Олена висловила здогад, що в того немає „уязвимых сторон" (уразливих місць), а також тішилася, що родина ґенерала його… дивиться (оглядає). Сам ґенерал свою родину, - вслід за модою, запровадженою Ґарантом всього, в тім числі й української мови, - дякував, а напослідок обоє вкупонці насолоджувалися совковим кінофільмом „Есть такая профессия - Ро́дину защищать". Нема надії, що пані Олена розширить колись свій активний словниковий запас в части мови української, бо - не вважає цю мову вартісною та гідною вжитку для означення інтелектуальних понять: „засоби кнута (батога, нагая) і пряника", „закон математики: от перестановки слагаемых сумма не изменяется" - 25го травня 2001го року. Сумніваюся, чи Олена Роміна здогадується про існування шкіл, де математику викладають українською мовою.
Робимо чотири очевидні висновки. Допущена до спілкування з суспільством частина митецької і мас-медійної еліти:
1) мислить по-ро́сийськи;
2) живе приватним життям в кацапському середовищі;
3) в повсякденному оточенні працює та творить засобами і штилем ро́сийської культури;
4) нічого иньшого навіть не бажає і ніщо вже їй не допоможе, хіба що УКРАЇНСЬКА держава, яка, можливо, колись утвориться.
Вживання ро́сийських кальок часом обертається неповагою до особи: „а через тиждень, у ніч на суботу, на Вас чекатиму я, Олена Роміна, і наш черговий гість" (березень 2001го року). Це так, якби в ро́сийському варіянті мовити „наш дежурный гость". Слово очередной, яке витало в думках пані Олени, українською мовою я-б замінив делікатнішим - наступний гість.
