свідчить не про її духовні чи інтелектуальні вартості, а швидше про недоліки середньої освіти, які можна виправити, хоча… хто там її знає:
здати карти (скинути, відкинути, кинути карти) 9; хрєново, хрєновіше (зле, гірше) 9, 97; дєвочка (дівка) 9; йолки-палки (гей) 72; йо-майо (ай-я-яй) 105; валяй тепер (вали) 76; кльово написалося (влучно) 77.
Мене не разить натуралізм. Хоча… Є рація в такому бажанні, аби писане слово звучало трішечки вище, аніж дійсне, мовлене в житті слово. Хай-би читач тягнувся… Голий, адекватний натуралізм навіває нудьгу. Інтеліґентний читач і так здає собі справу з того, які ми є в житті огидні. А неінтеліґентний - або не читатиме, або просто не розумітиме, про що йдеться. A propos, книжечка взагалі не розрахована на читача, який не володіє латинськими приказками, англійською та французькою мовами. Протиставлення „де я, там і буде вітчизна" латинському „ubi bene, ibi patria" (де добре, там і вітчизна, 32) втрачає сенс без перекладу. Цікаво було-б перевести статистику, скільки з-поміж читачів сягало по словник крилатих виразів, наштовхуючись на подібні фрази в тексті „бестселлєра"? Як і наступні:
stud-woman (расо́ва жінка) 30 - неочевидний переклад вимагав-би пояснення - за умови поваги до читача;
fin-de-siècle 47 - не кожен читач, навіть знайомий з французькою мовою, зрозуміє, що „кінець століття" іще може означати „сутінки віку"… а чи що собі там іще придумає придуркувата філософська „богема"?
В усякому разі, Автор завоював-би більше симпатії в інтеліґентного читача, якби протиставив свою лексику до лексики героїні. Якщо-би Автор розмовляв иньшою мовою, як героїня, то його монологи і сприймалися-б серйозніше, особливо там, де йдеться про сексопатологічну тематику. А жаль, бо глибинність думки відчувається на кожному кроці, та вона нівелюється лексикою тієї-ж проби, що і лексика недоосвіченого і недовихованого товариства героїв роману. На скільки Автор ідентифікує себе (на наш превеликий жаль) з героями п'яної „богеми", можна уздріти з порівняльної таблички:
