ЩО ВИХЛЮПУЄТЬСЯ З НАШИХ УСТ
Найкумедніша, та, водночас, злочинна ситуація панує на телевізії. Щоби не склалося враження, що я навмисне закриваю очі на самовіддану, але — при потужній тенденції до Інтер-зросійщення — сизифову працю окремих совісних Українців, — спочатку про те, що поправилося, і — чи поправилося назавжди. Бо при поступі на однин крок до покращання, часто маємо три кроки назадгузь.
Великими зусиллями в окремих реклямах вдалося запровадити „оливи“, „мастила“ (технічні) замість ідіотичного „масла́“ і… все тут-же повертає назад: „пожежа фунікулера сталася із-за (через) випливу масла“ (шміру, оливи) — „Хроніка дня“, 1+1, 17го грудня 2000го року. В описах ґеоґрафічних подорожей на телевізії зустрічаємо „мушлі“, але тут-же поруч — „ракушки“ (для общепонятности недогадливим Кацапам). Одначе про синонім „черепашки“ нема й мови. Так само у лазничці („ванная комната“) на тому місці, де чоловік сподівався зобачити мушлю, чіпляють нині раковину. Нарешті зробилося можливим почути: рушій (двигун), пласки́й живіт (замість пло́ский), кошик (в баскетболі, але, як досі, іще не у кошиківці); Дизней (замість рос. Дісней), навиплат (рос. в розстрочку), декоративно-ужиткове (прикладне), нічні жахи (кошмари), Джек-патрач (рос. потрошитель), не викликає заперечень вираз „слухаю і скоряюсь" — аналог ро́сийського „слушаю и покоряюсь“ — в певній оголосці („рекламі“) 24го листопада 2000го року; один раз вдалося учути „вичавлена цитрина“ (на жаль, курка все ще з лімоном); ляда (кришка від дорожньої люки), помаранчевий (частіше, однак, апельсиновий) смак — і тут-же, в цьому-ж тексті, цього-ж самого диктора — спасательні (рятівничі) команди. Українець ТАК не вимовить. Про що це свідчить? Про те, що правильний український текст НАКИДАЄТЬСЯ ро́сийськомовному Інтерови, котрий при першій нагоді готов спаскудити лексику найнесподіванішим способом, доступним лише такій людині, яка НІКОЛИ не розмовляє українською мовою поза телевізійним говорилом. Ось чому згадувалося вище про „три кроки назад“ при одному доброму до переду… Титанічними зусиллями ОДИН раз вдалося комусь пропхати український еквівалент виразу „неправо (неправдиво, несправедливо) звинувачений“ — „брехливо звинувачений“ — у фільмі „Ренеґат“ (цей вікопомний інцидент стався 23го вересня 1998 року) — після чого все тут-же повернулося на „круги своя“. Долаючи розпачливий опір
