І ще одне. Ми вже мали „трансформовані" форшпан, ричалт, райшток, шпихлір, вінкель, шмайсер, фузи́я, кріс, ґвер…, але, слава Богу, вдалося повернутися до рідних слів, а що особливо втішно - ми зуміли прислухатись до тих термінів, яких нам „понавидумували" наші лінґвісти: скоростріл, кулемет, гвинтівка, стрільба, рушниця… То, може, не варто поспішати і з „українофонізацією" нинішніх „запозичень"?
ЗАПОЗИЧЕННЯ ЧИ ВИТІСНЕННЯ СВОГО ЧУЖИМ?
Побутує і такий погляд, що для мови, мовляв, зовсім не шкодить залюбки впроваджувати складні (багатоскладові) іноземні слова для назовництва запозичених понять. Переважно, це поняття або технічні, або (і по-більшости) такі, які приходять разом з вищою культурою пануючих верств - лексика мистецтва, витонченого побуту, гуманітарних наук, абстрактні поняття, які описують психологію людських стосунків, також - лексика влади, керування державою, комерції, чимало подібного. Як на приклад, вказують на літературну англійську мову, яка у більшости своїй є „натуралізованою" на англійський лад світською французькою. Зрештою, у самій французькій практично нічого не залишилося від мови Франків, котрі насправді перейшли на ґалльську, яка, у свою чергу, - наполовину латинь. З великих европейських націй найбільше народного збереглося, на те виглядає, у Німців. Тому їм ніяк не вдавалося збудувати централізованої імперії - аж до часів Бісмарка, коли „вторым родным языком" в німецькому уряді став французький. Жарти жартами, але прикладати повищі явища до мови української - те саме, що ставити воза поперед коня. По-перше, не йдеться про витіснення слаборозвиненої мови запозиченою краще розвиненою чужою, а йдеться про цілеспрямоване нищення високорозвиненої, з достатнім словниковим запасом, культурної української мови княжої епохи, мови з відчутним арійським спадком - нищення цієї мови її-ж здичавілими урало-алтайським та угро-фінським покручами. Що українське месіянство в північно-східному напрямі не вдалося - тема окремої розмови. Але це не повинно служити підставою для відмови від рідного, повторюю, високорозвиненого спадку. Зрештою, англійська культурна мова в особі американського Інтера повернулась на континент задля розправи над своїм французьким гніздом щойно після перемоги Інтера в 1945му році. І… зіштовхнулася з наростаючим опором французького націоналізму. Також, дикі Франки підпо-
