ше, відваги у вишколений Совєтами, скалічений, позбавлений будь-якої самостійности лінгвістичний закуток його скам'янілого інтелекту. Скільки здивування, заперечень, недовіри, непевности, заздрісного сарказму або відкритого висміювання зазнає сміливець, що наважився вторгнутися у святі границі номенклятурної термінології, порушити інтелектуальну дрімоту трафаретної лексики пост-совкового чиновника. Спробуйте подати своєму начальникові на підпис, скажімо, „Довірення" замість „Довіреності", „Подання" замість „Заяви" (на „Заяву" Чехи кажуть „Жадання"), „Звідомлення", „Виказ" замість „Вєдомості", „Спис" замість „Списку"… побачите, що буде. Напівписьменна, але на 100% самовпевнена секретарка спочатку корчить міни, зауваживши свіжу і незрозумілу для її радянсько-університетської голови мову, а далі береться нахабно вчити вас канцелярської мови. Лінґвістична тупість такої секретарки поступається своєю всеосяжністю хіба що мовному ідіотизму її високого начальника. Одного разу суддя районного суду звинуватив мене в тім, що я погрожував Високому Суду, - саме у такий спосіб „зрозумівши" мою усну заяву про деякі „застереження" з мого боку. Совковим мізкам не збагнути, що в лю́дській термінології „застереження" означає „резерва", сиріч зауваження, умова, передумова, але аж ніяк не „пересторогу" чи попередження. До питання так званого лінґвістичного яничарства ми ще повернемось.[28]
СОВКОВИЙ НАЦІОНАЛ-КАЛАМАР
Голова обласної ради, корінний галичанин, дисидент і націоналіст, на 99% переймає мову свого попередника: запроданця, комуняки і бюрократа. І ось з-за трибуни „Першого демократичного" лунає: „до нас поступили (надійшли) слідуючі документи…" Повною зневагою до особи слухача і нехтуванням усякою пристойністю звучить в устах доповідача вислів на кшталт „…розпорядженням від нуль п'ятого нуль дев'ятого вмінюється (ставиться) в обов'язок…" Невже у родинному колі цей бюрократ теж оголошує дружині та дітям, що вони відбувають (чи відправляються?) на курорт, скажімо, „нуль третього нуль сьомого поточного календарного року"? А слухачі в залі засідань - це вже не люди? Їх поважати не потрібно? А показати, що сам доповідач свідомий того, що́ це є таке „нуль п'ятого нуль дев'ятого", показати, що він
