бути „однаковим", нехай навіть і бридким, тільки-б його улюблений машиновий мізківник зміг „автоматизувати" обробку бази даних. Чиновник живе не для людства, він живе для машини, і він прагне ціле те людство теж перетворити у придаток до машини. Тому, між иньшим, нас змушують перетравлювати такі задурманюючі мозок дебілізми, як, скажімо, „вогнегасник хімічний пінний" замість „хімічно-пінний вогнегасник"; „фургони автомобільні замість „фіри до автів" - радіо-оголошення, 13го листопада 2000го року, 1245; „одіяло стьогане" замість „стібана ков(л)дра"; „свічки парафінові декоративні" (оце вже зовсім задом наперед написано!) - „Поступ", 2го червня 2000го року разом з ВАТ „Галичина"; „труби каналізаційні з ПВХ" (може, каналізаційні труби з полівінілхлориду?); „колонка газова" - це так 23го червня 2000го року нас учила назадгузь читати газета „Наше місто"; „Паска святкова", замість „святкова паска" - книга „Закарпатські печива". Чому українські броварні продукують „пиво світле" або „пиво темне берегівське бархатне" замість темного оксамитного пива? Чому ВАТ „Калузький харчовик" годує народ „арахісом соленим" замість соленими горішками? Очевидно, якомусь каламарному недоуку не смакує „ясне пиво" (говоримо „ясно-жовтий", а не „світло-жовтий"; „ясен коровай", зате „світлий (великодний) тиждень"). Декому простіше вимовляти неприродне словосполучення „решітки дверні" замість „ґрати на двері", „тара скляна" замість „скляна тара" („Додаток" до розпорядження голови облдержадміністрації від 3го березня 1999 року № 241) - так, наче для комп'ютера у якомусь-там задрипаному пляновому відділі якогось ідіотичного підприємства має значення, чи вздовж першого слова назви товару клясифікувати продукцію, чи вздовж другого! Свого часу у всіляких-там „вєдомостях" при переліку предметів чи товарів ставили іменник на перше місце з тією метою, аби дєвочки на щотах відповідно до альфабету підбивали ціну продукції - легше відшукати потрібну назву, коли вмієш алфавіт. Сучасні дєвочки послуговуються виключно компутером, ані альфабету, ані таблички множення не пам'ятають, - властиво, ніколи не вивчали, - то пощо силувати „солов'їну"?! У висиланні „На теми дня" 3го квітня 2000го року радіо заохочувало читачів надсилати листи з поміткою „Птах 2000го року Лелека Білий", хоча кожна людина при здоровому глузді напише „Білий лелека".
Патріотична бюрократія дивна, неповторна і заслуговує окремого дослідження. Тут можемо собі дозволити тільки окремі
