школі вчать виголошувати спіч (стислу промову, коротке слово - це поради методиста (!) у висиланні, присвяченому проблемам дидактики); у львівській школі „Любисток" (!) обирають мера кляси (замість старости - львівські теленовини 5го жовтня 2001го року); молодь запрошують до бизнес-центрів (ділових осередків); дітлахам зі шкільного гуртка танців до душі припали не Аркан, Шевчик, Рибка, Горлиця, Метелиця, Гайдук, Дудочка, Запорожець, Роман, Катерина, коломийка, козачок, не хороводи - веснянки, гагілки, „журавель", а грецькі „сіртаки". Підліткам організовують клюби для казкових ігор - але не про Котигорошка, не за „Eнеїдою", не за творами Андрія Чайковського, не за сценарієм „Лиса Микити" чи казками для дітей Ігора Калинця - а за творами R. R. Tolkienа. Замість на творах Марійки Пігір'янки, „Студія 5" виховує дітей на перекладах Інтера Маршака. Зрештою, чого можна домагатися від когорти ведунів та ведунок, котрі самі виховані не на „Абу-Касимових капцях", „ковалі Бассімі" чи „Маленькому Муку", а на Мойдодире, Дяде Васе, чи iнтер-віршиках типу „все профессии важны, так как все они нужны". Трагікомедія в тім, що, коли iнтер-заведій намагається дітям зацитувати якого-небудь віршика про вибір професії, нічого иньшого, окрім віршів Маршака, цьому вихованцю Великого совєтського детдома на думку не спадає, і спа́сти не може, а тим часом проклятий реґлямін вимагає говорити осоружною хохлятиною. Ось дітлахи і чують: „всі професії важливі, бо всі вони потрібні", а до цього коментар: „саме так можна перекласти вірш Маршака". Є якась рима в наведеному вище імпровізованому перекладі? Які відчуття про неоковирну, але набридливо-настирливу „солов'їну" зринуть у глядача вистави „Студії 5", який, скоріш за все, знайомий-таки з цілком незлим ро́сийським ориґіналом? Відчуття огиди до української мови? Напевне, аж так далеко не зайде. Найшвидше, слухач обмежиться єхидною думкою, що, як не крути, а рогульський Хохол без Великої ро́сийської культури, як без Бога, - навіть до порога не дотягне.
На „Студії 5" у юнацькій забаві Фант-лото співали одного разу при підтримці спонсора „Арґо": Каріна Плай, Ольга Сумська, Оксана Хожай, Ірина Білик. Ірині Білик дозволили співати українською мовою. Мушу признатися, що ім'я О. С. мені мимоволі пригадує певну романтичну історію. Що-ж, якщо це дійсно сценічне псевдо, під яким схована Національна героїня, славна Захисниця України, Змора Турецької імперії і Пострах гарему, то дивуватись нема чого - після турецького полону братня ро́сийська звучить
