ганені слова! З великою спостережливістю висловився з такої нагоди Левко Лук'яненко: „Людина…- змінна величина. Сьогодні вона - завзятий, сміливий, самовідданий стрілець, що безстрашно йде на ворога і в разі безвиході, не вагаючись, пускає собі кулю в лоб. Мине п'ять років, і в неї зменшується завзяття, а через десять років вона може загалом остигнути до високого ідеалу і її серце почне тягтися до сімейних принад та домашнього затишку."
ПРОБУЙМО!
Є речі, які, для сповільнення темпів змосковщення, можна-би робити вже нині, навіть не чекаючи на ушляхетнення духу панів Владних Єґомостей П'ємонту.
Перша річ - міська влада могла-б запровадити посаду цензора грамоти, замість витрачати гроші на щорічні пиятики для русскоязычної батярні під назвою „Свято Міста". Святкувати, повірте, немає чого. Зате на кошти „неформальних", як мовилося під большевиками, примусоводобровільних, „внесків", стягнених з „русскоязычных" реклямодавців, можна було-б, якби їх не класти до власної кишені, хоч щось поправити у мовній ситуації. Можна, скажімо, з повним правом вимагати неформального узятку від завзятого гендляра-„европеїзатора", якщо той наполягає, аби його, розташований в напівпідвальному приміщенні при вулиці імени відомого українського вченого Дмитрия Ивановича Менделеева, число 7, склепик з жіночим одягом обов'язково називався „бутік Подіум" замість по-людськи: Будка на Помості (властиво, в льоху́); або-ж: рундук, ятка, крамниця - і цього узятку не присвоювати, а пожертвувати на якусь дрібненьку, але українську справу.
Не потрібно жодного героїзму, - а тільки добру волю та трохи начальницької настирливости, щоби змусити львівські Міські Телефонні Мережі на український лад повідомляти годину за телефоном 060! В той час, коли Київське радіо вміє артикулювати „перша година сорок хвилин", рідні націоналістично-патріотичні галицько-львівські Мережі вішають на вуха „одна година 35ть хвилин! Я зробив експеримент 1го грудня 2000гороку: коли „змосковщений" Київ заповів „восьма година 55ть хвилин", я в цю-ж мить набрав 060 у Львові та й почув: „вісім годин…" - і це у Львові!
Двадцять восьмого січня 2001го року (десять літ по відділенню од Кацапії) при спробі получитися з мобільною слухавкою через номер 8-067 в межах рідного (для мене) Львова, автомат
