вторного аромату вказаної передачі. Числа́ 8го березня 2001го року слухаємо таке: „Президент Америки сре такими-ж какашками, як і ми з тобою". Трохи згодом: „Що ти хочеш - щоб у тебе на жопі написали «я голубий»?". І вже зовсім невинне речення: „Бідолашні ковтають їх, задихаються і вмирають". Числа 31го березня 2001го року вухо слухача з насолодою відчуває поступ „українізації": на сраці, заумний. Це не є українська мова. Національний дух мови, всі погодяться, більше видко у лайці вуличника (якщо це є національний вуличник), чим у рафінованих пасажах з'інтернаціоналізованого сленґу салонних снобів. До 39го року за лайкою, принаймні, можна було відрізнити львів'янина. Тому я не розпачаю з приводу задихаються (дусяться), і заумний (замудрагелений), хоча фірма „Пілот", мала-б і таке знати. Я розпачаю з приводу жопи. Цього одного слова досить, аби поставити хрест на Україні. І за це фірма „Пілот" мала-би позбавитись права на існування. Українець, навіть найбільш неконтрольований, висловив-би ся так: „Чи ти собі мислиш, жи Гетьман (президентсько-парламентської Неньки) чи Отаман (парламентсько-президентської) сере тим самим, що і ми з тобою?" (гляди словник Грінченка). Далі: „Чи ти-би хтів, аби на твоїм гузні (дупі, задку) виписали…?".
Не знаємо, не вміємо, не хочемо, панове! За що гроші беремо?
ДЛЯ САЛОНУ
Якщо панство українські літератори мають себе за надто велике цабе для чорної роботи, хай-би творили білу. Де український вищий світ? Де затхла, але вишукана розкіш офранцужених салонів українського Толстого, де бутафорні пригоди донжуанів українського Дюма, де солодкі муки лінивих снобів українського Пушкіна? Не було в історії - чи варто гордитися, що нема й у літературі? Все, на що спромоглися класики в цьому керунку - дріб'язкова метушня адвокатсько-попівських якнайдрібніше-міщанських салоників. А тим часом, штучно створена для потреб вищого світу, ро́сийська літературна мова нагромадила немало витончених форм для опису життя шляхти, людей влади, людей мистецтва - сильних світу цього. На відміну від назовництва стислих наук, чи, скажімо, в царині широко-вживаної побутової лексики - де на перший план виступає просте призвичаєння до тієї чи иньшої термінології, де мотивація може і не відігравати великої ро-
