українській мові перекладемо хіба що ґалліцизмом (з латині) амбітний. Усердный несе відмінне чуттєве навантаження, аніж українське ревний, ретельний, пильний, заповзятий, запопадливий, запопадний, запальний, щирий, завзятий; українське старанний зайняте ро́сийським відповідником старательный. Расчётливый я не вмію перекласти: ощадливий, обачний, дбайливий - мають иньший змістовий відтінок, розважливий - вже зайнято (гляди нижче); так само, як і подавляющий (переважний, переважаючий) мають відповідниками преобладающий, превосходящий. Попирать не перекладемо жодним з наступних: топтати, нехтувати, зневажати, гнобити, утиска́ти, гнітити - бо всі вони вже мають своїх відповідників: топтать, пренебрегать, презирать, угнетать, притеснять, удручать. Так само смутно (представлять, чувствовать) ми передаємо словами неясно, нечітко, невиразно, непевно, кожне з яких вже і поза тим має свого ро́сийського аналога. Я радив-би додати: мутко, мрячно - та який редактор погодиться? Відчуття, що викликаються одним з улюблених слів Андрія Миколайчука - „озорство" (радіовисилання „Віч-на-віч з естрадою" 19го березня 2000го року) - він сам не в стані передати ні українським словом „пустощі", ні жодним иньшим. Слово торец в ро́сийській мові потроху втрачає первісне значення „мостина" (для вимощування дороги дерев'яною бруківкою), прибравши значення стин, зріз, поперек, торчак… але українські технократи вперто пишуть торець. Искушённый не можемо перекласти як досвідчений, бо є опытный; прожжённый - як бувалий, бо існує рос. бывалый; благоразумный - як розважний (розважливий), бо маємо рассудительный. Взагалі, ро́сийсько-український тритомний словник 1980(1)го року має 133 гасла на „благо-" в ро́сийській частині. Словник Грінченка - всього 30, з яких шість слів пов'язано з „благовіщенням"; до них можна іще додати від сили з десяток слів на „добро-" - оце й усе. До ро́сийських слів привносить, чинопочитание та великодушный перекладу взагалі не знаходимо (окрім кальки, ясна річ); посилаються, як правило, на спільну слов'янську основу або признають факт існування досить великої кількости спільних для обох мов слів - приємніше від цього не стає. Исход мислиться інакше, аніж українське вислід чи здобуток; латинізм результат присутній в обох мовах. Так само издержки не передається добре українськими відповідниками витрати і наклад; українські іменники втрати та видатки мають своїх відповідників - потери, расходы. Ро́сийське растлевать передає якийсь неповторний аромат потаємного змісту, відмінний від ка-
