ности, виражености, різнобічности, грамотности, розвинутости їх української лексики. На щастя, вже з'являються випускники українських шкіл (в Галичині), які мають проблеми у вищій школі з розумінням ро́сийсько-мовних підручників. Кажу „на щастя" без найменшої іронії, бо переконаний, що справа виключення ро́сийської мови з широкого вжитку в освітній, державній, науковій, діловій, виробничій сферах є ділом святим і жодні жертви в цьому напрямі не є завеликі. Щастя це, правда, нетривке, бо Великий Комедіянт-Облудник кожної миті готов підписати чергове розпорядження про заходи для покращання вивчення „братово́ї" мови. Замість того, щоб уже розкрадені, як і далі крадені, кошти пустити на фінансування створення і видання тих-же українських підручників для вищої школи. Бо устами відповідного міністра (колишнього?) уряд навіть не обіцяє фінансувати відкриття українських шкіл (із розвідки на хвилі 1ї програми радіо, осінь 1999го року). Тим часом, ро́сийська мова має особливий стосунок до мови української. Зовсім не такий, як кожна иньша, скажімо, мадярська, румунська, англійська чи німецька. Окремі запозичення з чужих мов, окрім ро́сийської (при зловживанні - також і польської), не нищать структури української мови. А запозичення з ро́сийської - нищать дуже! Накидають структуру, небезпека якої якраз і полягає у спорідненості. Живе підтвердження: стовідсоткова москвичка зізналася мені, що при кожному відвідуванні Галичини її переслідує відчуття, ніби саме тут вона чує правильну мову, в порівнянні з якою московська мова звучить як неправильна. Глибокі інтелектуали, професійні лінґвісти можуть вміти гладко розмовляти обома мовами, навіть підкреслюючи відмінності між ними, соковитість та неповторність кожної. Але пересічний, навіть інтеліґентний, чоловік у своїх щоденних клопотах не має часу слідкувати, якою, зрештою, мовою він висловлюється, а тим більше - завдавати собі мороки зі словником. Це справа автоматизму. Кожен знає, як важко позбутися хибних навиків. Кожен педагог, вчитель, наставник, тренер, суворо слідкує, щоби в учня не закріплювалися одночасно з правильними - ще і неправильні рефлекси. В противному разі, у висліді виховається недосконалий спеціяліст, дуже посередній працівник, одним словом, людина-суржик. Одночасне вивчення ро́сийської і української мов - це не те саме, що одночасне навчання маленької дитини як ходити, так і плавати. Від науки плавання в дитини жабри не виростуть. А от від науки ро́сийської мови, особливо в оточуючому ро́сийсько-мовному багні, однозначно виросте мовний мутант. Ро́сийська
