Сторінка:Суржик для інтеліґенції.pdf/95

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

спрямовуватися до відповідних інстанцій. А опісля Фонд знаходить можливість їх ще й направляти (поправляти, себто переробляти). Має своїх людей в тих інстанціях, очевидячки. Десь через хвилин п'ять - нова „перла": той-же Фонд передав „об'єкт" (недобудований будинок для старших людей) по договору - патріот мав-би сказати „за угодою", „згідно з угодою"… Лексика совково-національного аґрарно-„інтеліґентного" Каламаря може стати предметом ряду ґрунтовних праць з психопатології. Нам судилось іще не раз наштовхнутись на це знаменне для української будуччини явище[21].

ЧИ ЗАСМІЧЕННЯ „ЗБАГАЧУЄ“ ЩОДЕННУ МОВУ?

В застосуванні до широкого загалу помилковим є твердження, що збільшення кількості синонімів (чужоземного походження, і особливо - в щоденній, відруховій лексиці) збагачує мову. Насправді, має місце явище протилежне. Частина слів просто ВИТІСНЯЄТЬСЯ иньшими, близькими за змістом: наприклад, з 200т тисячного словникового запасу англійської мови Шекспір використовував 20ть тисяч, тоді як Черчілль - дві. Якийсь винахідник механізованого перекладача міг-би цим втішитись. Але не той, кому дорога вся історична глибина мови. Кожна людина наділена певним обмеженим об'ємом „оперативної" пам'яті для активного повсякчасного вжитку, і цей об'єм має - на жаль, і в противагу до поширеної серед оптимістів думки, - властивість не зростати, лише скорочуватись. Згідно із засадою оптимальної економії. Не важко здогадатись, за рахунок яких слів чи ідіом відбуватиметься це скорочення в умовах таких засобів масової інформації, якими вони є сьогодні. Мови, які себе взаємно засмічують, цим процесом не збагачуються, а, навпаки, збіднюються. З причини уніформізації. Коли людина підшукує в пам'яті український відповідник для ро́сийського слова, вона відрухово оперує, як правило, лише словниковим запасом співзвучних слів. А насправді, український відповідник може лежати далеко поза цими межами, як за звучанням, так і за мотиваційно-психологічними характеристиками. І тому випадає з поля зору, випадає з „оперативної пам'яті". Нехай Читач спробує сам переконатись, чи відбулось витіснення українських слів ро́сийсько-подібними у його власному активному мовному запасі: