Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1015

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

177

Друге Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 5. 6. 7.


II. П0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРИНТЯН 5. 6. 7.


 19. яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.

 20. Замість Христа оце ми посли, іначе Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас вамість Христа: примиріть ся 8 Богом.

 21. Бо Він Того, хто не 8нав гріха,за нас гріхом вробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

Голова 6.

Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.

 2. (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.)

 3. Нїякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служенне,

 4. а у всьому показуючи себе якослуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах,

 5. в ранах, в темницях, в бучах, упрацях, у недосипаннях, у постах,

 6. в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добростї, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,

 7. в словах правди, в силї Божій,І8 зброєю праведности в правій і лівій,

 8. славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;

 9. яко незнані, та по8нані; яко вміраючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;

 10. яко сумні, а вавсїди веселі; яковбогі, многих же вбогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи.

 11. Уста наші відкрились до вас,Коринтяне; серця наші розпросторились.

 12. Не стіснені ви в нас, а тіснитесьв утробах ваших.

 13. Такою ж нагородою (кажу вам,як дїтям) розпросторітесь і ви.

 14. Не ходіть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?

 15. Яка ж згода в Христа 8 Велиялом? або яка часть вірному 8 невірним?

 16. І яка 8года церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.

 17. Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,

 18. і буду вам за отця, а ви будетеменї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.

Голова 7.

Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечисті тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.

 2. Зрозумійте нас: ми нікого нескривдили, нікого не зопсували, нї 8 кого не вдирали.

 3. Не на осуд глаголю; бо попередусказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити.

 4. Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї 8а вас; сповнив ся я утіхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому.

 5. Бо, й як прийшли ми в Македонию, нїякого впокою не мало тїло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в середині страхи.

 6. Та Бог, що втїшає смиренних, утїпшв нас приходом Титовим,

 7. не тільки ж приходом його, та йутїшеннєм, котрим утішив ся про вас, оповідуючи ваше бажанне, ваше риданнє, вашу прихільність до мене, так що я вельми врадував ся.

 8. Бо хоч я и засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас.

 9. Тепер я радуюсь, не тому, що визасмутились були, а тому, що смуткували на покаянне; засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас.

 10. Бо смуток по Бо8Ї нерозкаяне покаянне на спасенне робить; смуток же сьвіта сього смерть робить.

 11. Ось бо се саме, що по Бозї смут