178
Друге Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 7. 8. 9.
178 П. ПОСЛАННб СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРИНТЯН 7. 8. 9. кували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнв, а жаль, а страх, а бажаннв, а ревність, яке (відомщенне)! У всьому показали ви, що чисті в сьому дїлї.
12. А хоч і писав я вам, то не задлятого, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннв наше про вас, перед Богом.
13. Того ж то втішились ми втїшеннєм вашим; а й надто більш врадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усїх вас.
14. Бо коли я хваливсь йому чимпро вас, то не осоромив ся; а, як усе по правді говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була.
15. Серце ж його ще більш до вас(прихиляеть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом ийняли його.
6. Радуюсь оце, що у всьому можузвіритись вам.
Даємо ж вам знати, братте, про благодать Божу, дану церквам Македонським,
2. що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувало багацтвом щирости їх.
3. Бо вони по силї — се я сьвідкую— і над силу доброхітні.
4. З великим благаннєм благали насприйняти дар і товаришуваннв (спілність) в служенню сьвятим.
5. І не, яко ж ми надіялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою;
6. тим то ми вблагали Тита, щоб, акож перше почав, так і скінчив у вас благодать сю.
7. А ви, яко ж у всьому достаткуєтевірою, і словом, і знаннєм, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодаті достаткували.
8. Не повеліваючи глаголю, а черездбаннв инших хочу допевнитись в щирості вашої любови.
9. Знавте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас в’убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились.
10. І в сьому даю раду: се бо вам накористь, котрі не тільки робити, та я хотіти перш почали від торішнього літа.
11. Тепер же і кінчіть роботу, щобяко ж була охота хотіти, так щоб і скінчили по спромозі.
12. Бо коли в кого в охота, то вонаприятна по тому, як хто мав, а не по тому, як хто не мав.
13. (Нехай) бо не (буде) инпіим одрада, а вам горе, а по рівнотї:
14. в теперешній час ваш достатокпро їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота,
15. яко ж писано: хто (назбирав»багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку.
16. Дякуємо ж Богові, що дав такещире дбаннв про вас у серце Титу.
17. Бо благаннетаки прийняв, та п,бувши прихильнішим свовю охотою, вийшов до вас.
18. Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всїх церквах.
19. Не тільки ж се; а він і вибранийвід церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу,
20. остерегаючись того, щоб хто недорікав нам достатком сїм, котрим ми служимо,
21. промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми.
22. Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїщий, у великій надії на вас.
23. Що до Тита, то він мій товариші помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова.
24. Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами пере* ними й перед лицем церков.
Про служеннв ж сьвятим злипгав менї писати вам:
