217
Книга Ісуса Навина 10.
3. То ж послав Адониседек, царьЕрусалимський, до Гогама, царя Гебронського, і до Фирама, царя Ярмутеького, і до Яфія, царя Лахиського, і до Дебира, царя Еглонського, і повелїв їм сказати:
4. Прибувайте до мене та підпоможіте мене, щоб нам побити Габаонїїв, бо вони вчинили примирря з Иозейом й Ізрайлитянами.
5. Тоді скупились докупи пять царівАморійських: царь Ерусалимський, царь Гебронський, царь Ярмутський, царь Лахиський, царь Еглонський, з усім їх військом, і прибули вони і всї потуги їх, та й облягли Габаон та & почали бити на його.
6. І послали осадники Габаонськіпосли до Йозуя в табір у Галгал і повеліли сказати йому: Не покидай рабів твоїх у лихій годині. Прибувай до нас хутко на підмогу, та й рятуй нас: бо всі царі Аморійські, що живуть по горах, поскуплювались проти нас.
7. От і двинув Йозуа із Галгала з усією боввою потугою своєю і з усіма хоробрими.
8. І рече тоді Господь Йовейові: Нелякайсь їх: бо я подам їх тобі на поталу; не встоїть ніхто з них перед тобою.
9. 1 Йозуа наступив на них несподівано, йшов бо з Галгала всю ніч.
10. 1 привів Господь їх у безлад перед Ізрайлитянами, і сї побили їх великим побоєм під Габаоном, і вганяли за ними по дорогі, що йде в гору до Беторона, і побивали їх в утеках аж до Азека й Македа.
11. Як же вони втекали перед Ізраїльом та спускались від Беторона, тодї Господь спустив на них з небес страшенний град мов каміннє аж до Азека, і повбивав їх; більш було тих, що згинуло від камяного гряду, ніж тих, що мечем повбивали Ізрайлитяне.
12. Тоді покликнув Йозуа до Господа, як подав Господь Аморіїв на поталу Ізраїлеві, і промовив перед Ізраїльом: Сонце, стій над Габаоном; місяцю, над Аялоном!
13. І зупинилось тоді сонце, і нейшов по небу місяць, докіль Божий люд помстився над своїми ворогами! Чи ж не стоїть се написане в книзі Праведнього: Зупинилось сонце посеред неба і не квапилось воно сідати мало не цілий день!
14. 1 не було такого дня, як оний, нїперше, нї навпослї, щоб Господь слухав чийого б нї було голосу: сам бо Господь воював за Ізраїля.
15. І вернувсь Йозей і ввесь Ізраїльіз ним до табору в Галгал.
16. Пять же царів тих повтікали тай поховались у печері під Македою.
17. І сказано Йозейові: Пять царівседять сховавшись у печері під Македою.
18. 1 повелїв Й08ЄЙ: Котіте величезні камені до челюстей печери та поставте скілька чоловіка коло неї стерегти їх.
19. Самі ж не гайтесь, а вганяйте вавашими ворогами і побивайте їх задніх людей; не давайте їм увійти в їх міста, бо Господь, Бог наш, подав їх вам у руки ваші.
20. Як же докінчав Йозуа та синиІзраїлеві побивати їх страшенним боєм, так що вони мало не всї вигинули, а хто зоставсь од них, ті повтекали в утверджені міста,
21. Тодї ввесь люд вернувсь веселийдо табору до Ісуса під Македою, і ніхто вже не важивсь бовкнути против Ізраїля.
22. Звелїв тоді Йозуа: Відчиніте челюсті в печері та виведіть тих пять царів з печери.
23. 1 вчинили так, і привели до ньоготих пятьох царів із печери: царя Ерусалимського, царя Гебронського, царя Ярмутського, царя Лахиського і царя Еглонського.
24. Як же приведено тих царів доЙовея, поскликав Йозей усїх мужів громадських Ізраїля, і сказав старшині військового люду, що ходили з ним у поход: Приступіте й постаньте ногами вашими на гамалики (шиї) сим царям. І приступили вони, та й постали ногами своїми на гамалики їм.
25. І рече до них Иозуа: Не лякайтесь і не бійтеся, бувайте кріпкі й мужні, бо так чинити ме Господь з усїма ворогами вашими, що з ними воювати мете.
26. І звелїв потім Иозуа повбиватиїх і повішати на пятьох шибеницях;
