267
Перва книга Самуїлова 7. 8.
Не переставай благати за нас Господа, Бога нашого, щоб визволив нас із потали Филистійської!
9. І взяв Самуїл ссуче ягнятко, та йприніс його Господеві на всепаленнє, і взивав Самуїл до Господа про Ізраїля, й вислухав його Господь.
10. Саме ж тоді, як Самуїл приносивусепаленнє, наближались Филистії воювати Ізраїля. Господь же вагремів того дня страшенним громом над Филистіями і навів на них страх, і підлягли вони Ізраїлеві.
11. І вирушили Іврайлитяне з Массифи, і вганяли за Филистіями і побивали їх мало не до Бетхору.
12. Самуїл же взяв величезного каменя та й поставив його між Массифою і Сеном, і назвав його Авен-Езер*, та й промовив: Ось поки Господь дав нам підмогу!
13. Так упокорені стали Филистії,і не вламувались вони вже в займища Ізрайлеві; і тяготїла рука Господня на Филистіях поки було віку Самуїлового.
14. Ті ж городи, що поодіймали Филистії в Ізраїля, вернулись до Ізраїля, від Аккарону та й до Гету; бо й те займище, що тягло до їх, вирвав Ізраїль із рук у Филистіїв. І настав мир між Ізраїлем і Аморіями.
15. Самуїл же суддював ув Ізраїлі’поки й віку його було,
16. І ходив він що року навкруги,одвідуючи Бетель і Галгал і Массифу, і судив Ізраїлеві суд на всїх сих місцях.
17. Тоді вертавсь у Раму, бо тамжив, і там судив він Ізраїля, і спорудив там Господеві жертівника.
Як зробився Самуїл старим, понастановляв сини свої суддями над Ізраїлем.
2. Перворідень його ввався Иоил, другий же син Абія. Сї суддювали в Берсабії.
3. Та сини його не ходили путьмийого: шукали вони користі своєї, давали підкуплювати себе й судили криво. * Камінь підмога»
4. І посходились докупи всї громадські мужі в Ізраїлі, і прийшли до Самуїла в Раму,
5. Та й промовили до його: Ти вжестаренький, сини же не ходять путьми твоїми, то ж постав царя над нами, щоб нами правив, як се діється в инших народів.
6. Самуїл же не вподобав сього, яквони промовляли: Дай нам царя, щоб нам правив. І молився Самуїл Господеві ;
7. Господь же повелїв Самуїлові:Слухай вимагання людського в усьому, чого бажають; бо не тебе вони відопхнули, нї! мене вікинулп, щоб я не царював над ними;
8. Так само, як поводились вони 8того часу, як вивів я їх із Египту, та й досї, покидали мене, і служили богам иншим, так поводяться вони й проти тебе.
9. Оце ж слухай їх голосу; та тількиостережи їх і поясни їм права того царя, що буде над ними царювати.
10. 1 переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя,
11. Та й говорив: Ось які будутьправа в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його;
12. І щоб отаманували над півсотнями та тисячами, й орали поля його, та жали хлїб його, та щоб вирабляли йому воєнну зброю і знаряддя до возів його;
13. Дочки ж ваші забирати ме, щобйому робили мастило, та варили та пекли;
14. З вашого поля, виноградинка йоливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме.
15. З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм;
16. Ваші раби й рабинї як і лучпшхмолодців ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати;
17. З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепакамп.
18. Як же ви колись нарекати мете
