274
Перва книга Самуїлова 14.
тече мед; та ніхто не простяг руки до рота,обо люде страхались проклону.
27. Йонатана ж не було при тому,як батько його заклинав людей. От він достав меду кінцем палиці, що держав у руці, та й скоштував меду. Тоді знов заясніли очі в його.
28. Один же військовий озвавсь дойого та й каже: Твій панотець закляв люд такою клятьбою: Проклят, хто що їсти ме сьогодні'; люд же був утомлений.
29. І відказав Йонатан: Панотецьмій стрівожив землю; от дивітесь, як мої очі засьвітились, коли скоштував я тропіки сього меду;
30. А й надто коли б люде попоїлидобре сьогодні’ ворожого лупу, що здобули, то чи ж не більший ще був би побій між Филистіями?
31. Тож побивали вони Филистіївтого дня від Михмасу до Аялону, і військовий люд потомивсь вельми.
32. 1 кинулись люде на луп, браливівцї, корови, телята, і заколювали на 8емлї, та й їли люде з кровю.
33. Як же сповіщено Саулові: Провинили люде Господеві, що їли 8 кровю, промовив він: Се ледарство; прикотіть менї великого каменя.
34. 1 повелів Саул: Розійдітесь проміж людьми і промовте до них, нехай кожен приводить свою корову і вівцю та й заколює оттут, а тодї нехай їсть, щоб не грішити перед Господом, ївши з кровю. І приводив кожен 8 людей вола чи що мав при руці, та й ваколювали там.
35. 1 спорудив Саул жертівника Господеві. Се первий жертівник, що поставив Саул Господеві.
36. 1 наважився Саул: Уганяти мемо й у ночі 8а Филистіями, і будемо їх непокоїти аж покіль розвидниться; не лишимо й ноги. І промовили: Чини все, як тобі здається гаразд. Та сьвященник промовив: Ходімо перш перед Господа.
37. І поспитав Саул у Господа:Чи вганяти менї 8а Филистіями? Чи подаси їх Ізраїлеві на поталу? Та не було йому того дня ніякого відкаву.
38. І повелїв Саул: Приступіть усїначальники між людьми та розпитайтесь, від кого провина сьогодні сталась?
39. Бо так вірно, як те, що живе Господь подарувавший Ізраїлеві сьогодні побіду, коли вона й на сині мойму Йонатанї покажесь, смерть і йому! Та ніхто з усїх людей не відказував йому.
40. 1 повелїв усьому Ізраїлеві: Станьте по однім боцї, а я 8 сином Йонатаном станемо по другім боцї. А люд відказав Саулові: Чини, що тобі вдається гаразд.
41. Оввавсь тоді Саул: Господи, Боже Іврайлїв, чом не відказав еси слувї твойму сьогодні? Коли ся провина вагонить на мені або на мойму синові Йонатанї, Господи, Боже Івраїлїв, дай нам внак. Коли ж вона на народі твойму, дай йому осьвященнє. І виявлено Йонатана та Саула, люд же вийшов оправданим.
42. 1 повелїв Саул. Жеребуйте міжмною й моїм сином Йонатаном. І впав жереб на Йонатана.
43. Питає ж тодї Саул у Йонатана:Привнайсь менї, що ти вчинив? І признавсь йому Йонатан та й каже: Кінцем палиці, що держав у руці, скоштував я трохи меду —ва се менї смерть!
44. 1 відкавав Саул: Нехай Бог вчинить зомною се і те, та ще і причинить ; мусиш сьогодні умерти, Йонатане! 4^. Та люд оввавсь до Саула: Чи ж то Йонатана стратити, що сю велику побіду вчинив в Ізраїлі*? Нї, сьому не бути! Як живе Господь, і волосинка не впаде на землю з голови його, бо за Божою підмогою він учинив її. І визволив люд Йонатана від смертї.
46. І вернувся Саул від погонї ваФилистіями, Филистії ж пійшли собі додому.
47. Утвердивши своє царюваннв надІвраїлем, воював Саул навкруги проти ворогів своїх: проти Моаба, проти Аммонїїв, проти Едому, проти царя Соби та проти Филистіїв, і куди нї обертавсь, усюди подужував.
48. І зібравши військо, побив Амалика і визволив Ізраїля в потали в грабителїв його.
49. Сини в Саула були: Йонатан,
