275
Перва книга Самуїлова 14. 15.
Ессуй, та Мелхисуя, а двох дочок його ввали: старшу Мерова, меншу Медхола.
50. А жону Саулову звали Ахиноама Ахимаазова; а гетьмана війська його звали Абенир, син Нира, Саулового дядька.
51. Як Саулів отець Кис, так і батько Абенирів, Нир, були сини Авиїлові.
52. І була упорна війна в Филистіями покіль було віку Саудового; і де побачить було Саул хороброго і сильного чоловіка, того й приймав до себе.
І сказав Самуїл Саулові: Господьпоручив менї помазати тебе царем над його народом Ізраїлем; так вислухай тепер повелїнне Господнє.
2. Так глаголе Господь Сил небесних: Надумавсь я помститись ва те, що коїв Амалик, ставши на дорозї І8райлеві, як він ійшов ів Египту.
3. Оце ж іди та й побий Амаликаі ро8простори проклін на все що в його, і не ощаджуй його, а вигублюй чоловіків і жінок, хлопят і немовлят, корову й вівцю, верблюда й осла.
4. І покликав Саул свій люд, і перелічив його в Телаїмі двісті тисяч піших і сто тисяч з поколїння Юдиного.
5. І двинув Саул під головний городАмалика, і заляг валягом у долині при потоці.
6. Кинїям же сказав Саул: Ійдїте,відділітесь і вийдіть впоміж Амалика, щоб я вас не погубив із ними, бо ви показали себе прихильними до І8райлитян, як ійшли вони з Египту.
7. І побив Саул Амалика від Хавили та й до Сира, що навпроти Египту;
8. 1 Агага, царя Амаликового, зайняв живцем у полонь, усїх же військових людей постинав у крівавому бою.
9. Однакже помилував Саул і йоголюде Агага і найкращі його вівцї й корови та ягнята, та й инше все дорожче, і не хотіли того вигубити; тільки що було маловажне й пусте, те вони винищили.
10. І прийшло Господнє слово до Самуїла, таке:
11. Жаль мені, що зробив Саула царем, бо він одвернувсь від мене і моїх повелїнь не сповнив. Гірко се було Самуїлові і благав він цілу ніч Господа.
12. Назавтра ж рано вранці пійшовСамуїл зустріч Саулові. І сповіщено Самуїла, що Саул ходив у Кармиль і там построїв собі ворота побідні, а 8відти вернувсь і двинув далїй в Галгал.
13. Як же зустрівся Самуїл із Саулом, каже йому Саул: Благослови тебе Господь! Спевнив я повелїнне Господнє.
14. 1 сказав Самуїл: А що се за блеяннє овець в ушу мойму та р^к коров, що я чую?
15. І відказав Саул: Женуть їх відАмалекіїв додому, бо люд ощадив лучші вівцї й корови, щоб їх в жертву принести Господеві, Богу твойму; на все ж инше розпростерли ми проклін.
16. 1 рече Самуїл Саулові: Підожди,дай мені обявити тобі, про що Господь розмовляв сю ніч 80 мною. І відказав Саул: Кажи.
17. Чи не правда ж, що хоч ти й самсобі вдався малим, однакже тепер ти голова в поколіннях Ізрайлевих? Бо Господь помазав тебе царем нам Ізраїлем.
18. 1 послав тебе Господь і повелівтобі: Йди й розпростри проклін на ледачого Амалика, і бий на них, аж покіль їх вигубиш.
19. Чом же ти не послухав повеління Господнього, а кинувся на луп і вчинив те, що не до вподоби Господеві?
20. І відказав Саул Самуїлові: Я послухав повеління Господнього: у поход, що в його вислав мене Господь, я пійшов, і Амаликнйського царя Агага привів, і Амалика вигубив,
21. Тільки люд взяв вівцї й коровиіз нашого лупу, що найкрасше з проклятого, щоб у Галгалї принести в жертву Господеві, твойму Богові.
22. І промовив Самуїл: Чи Господевітакі радощі з усепалень і з колених жертов, як із покори Господньому повелінню? Нї, покора лучша за жертви, й послух дорожчий від баранячого товщу;
