Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/299

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

287

Перва книга Самуїлова 25.


ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 25.

його було в Кармелї. Чоловік той був вельми багатий; мав три тисячі овець і тисячу кіз; і був він саме на стриговинах овець своїх на Кармелї.

 3. Звали його на ймя Набал, а жінку його Абигея. Була вона собі молодиця 8 добрим розумом і хороша вродою, чоловік же був жорсткий та злющий; він походив з роду Калеба.

 4. Почувши ж Давид у пустинї, щоНабал стриже вівцї свої,

 5. Послав десяток людей своїх і сказав: Ійдїть на Кармел, удайтесь до Набала і повдоровіте його від мене,

 6. Та й промовте так: Щасти тобі,доле, й родині твоїй і всьому твойму.

 7. Прочув я оце, що в тебе стриговини. Вівчарі твої пробували поблизу нас; ми не знущались із них, і не пропадало в них ніщо, поки вони на Кармелї були.

 8. Поспитай тільки в твоїх людей,вони тобі скажуть; і так нехай знайдуть слуги твої ласку в очах твоїх, ми ж прийшли в добрий час; дай же твоїм рабам і синові твойму Давидові, що в тебе тепер під рукою.

 9. І прийшли Давидові люде, і висказали всі отті слова в імя Давидове, та й умовкли.

 10. Набал же відказав Давидовимслугам так: Хто такий Давид і хто такий Ессей? Сими часами багацько постало таких слуг, що втікають від панів своїх;

 11. Не вже ж би то мені та взятимій хлїб, мою воду й мов мясиво, що приладив про моїх постригачів, та й пооддавати людям, що не знаю не відаю, звідкіля вони взялись?

 12. І вернулись люде Давидові назад, прийшли додому та й переказали йому всї слова отті.

 13. І повелїв Давид своїм людям:Підперезуй кожен меча свого. І попідперізували вони мечі свої, та й Давид підперезав меча свого, й пійшли вони за приводом Давидовим до чотирьох сот чоловіка потуги, двісті ж остались дри саквах в обозї.

 14. Тим часом один зі слуг передавАбигеї, жінці Набаловій, звістку: оце присилав Давид із пустинї посли привітати нашого пана, та він відправив їх нечемно;

 15. Люде ж сї вельми добрі до нас;не зневажали нас і ніщо в нас нїде не дїлось як були ми з ними, покіль ми в полі обертались ;

 16. Були вони охороною нашою йв день і в ночі, докіль ми пасли вівцї поблизу їх:

* 7


 17. Тим подумай і розваж, що маєштепер чинити, бо певно грозить від них біда нашому панові й всій господї його; а він такий злющий, що з ним шкода й говорити.

 18. І взяла Абигея хутенько двістібоханцїв, два бурдюки вина, пятеро зготовлених овечат, наложила на осли,

 19. Та й звелїла своїм людям, несказавши нічого чоловікові: Йдіть поперед мене, я йти му 8а вами слідом.

 20. Тим же часом, як вона їхала наослї з гори, несподівано показався Давид із людьми своїми зустріч неї, так що вона з ними зіткнулась.

 21. Давид же сказав собі навперід:Шкода було мені стерегти майно його в пустинї, так що ніщо з усього добра його не пропало; він віддячує мені злом за добро.

 22. Нехай же те й те вдїє Бог з ворогами Давидовими, коли я з усього добра його зоставлю до завтра й того, що мочить на стіну!

 23. Як же загледїла Абигея Давида,зоскочила вона з осла, та й розпростерлась на землі ниць перед Давидом;

 24. Потім упала йому в ноги, та йпромовила: На менї лежить вина, пане мій; дозволь твоїй рабинї озватись перед тобою, й прихили ухо твоє до слова рабинї твоєї!

 25. Нехай же мій пан не уважає натакого злого чоловіка, на Набала, бо як вветься він, такий й він. Набал вветься він і дурнота його з ним. Я ж, твоя рабиня, не бачила людей мого пана, що ти прислав їх.

 26. Тепер же, мій пане, як певно те,що живе Господь і ти живеш, Господь з’упинив тебе впасти в крівавий гріх і здержав руку твою від пімсти; а тепер нехай стануть вороги твої як Набал, і всї, хто задумав заподіяти зло панові мойму.

 27. Оце ж сей гостинець, що прине