289
Перва книга Самуїлова 26. 27.
мить у землї в головах у його; Абенирже й люде лежать навкруги його.
8. І каже Абесса Давидові: Сьогодні видав Господь тобі в руки ворога твого; позволь, я ва одним разом пристромлю його ’д землї списом; не треба вдруге.
9. Давид же відказав Абессї: Не вбивай його, бо хто наложив коли руку на помазанника Господнього, та й не був скараний?
10. 1 додав ще Давид: Так певно, якживе Господь: нехай вбв Господь його, чи сама прийде смерть його і він умре, або двине він у поход і поляже;
11. Мене ж нехай боронить Господьвід того, щоб наложив я руку на помазанника Господнього; ти ж возьми сшіса, що в головах у його й конву з водою, та й ходімо собі.
12. От і взяв Давид списа й посудинуз водою, що були в головах у Саула, та й пійшли вони собі, й нїхто не бачив, нї знав, нї прокинувсь; всї спали, бо всіх обняв насланий від Господа твердий сон.
13. Тоді перейшов Давид на другийбік та й став на вершині гори оддалїк, так що між ними була велика просторонь.
14. 1 покликнув Давид на люде й наАбенира Ниренка: Не відкликнешся, Абенире? І відказав Абенир: Хто ти такий, що покликуєш і безпокоїш царя? їй. І озветься Давид: Ти ж такий чоловік, що нема тобі й рівні в Ізраїлі; чом же ти не стережеш твого пана, царя? бо се хтось з людей пробрався був, щоб убити пана твого, царя.
16. Недобра се річ, що ти вдіяв: Такпевно, як живе Господь, заслужили ви на смерть, що ви свого пана, помазанника Господнього, не стережете. Подивись лишень, де царський спис і коновка з водою, що стояли в головах у його!
17. Саул же впізнав Давидів голосі каже : Чи се ж не твій голос, мій сину Давиде? І рече Давид: Мій голос, пане мій, царю.
18. Та й рече далїй: Чого ж се тиженешся за твоїм рабом? що я таке вчинив, і яке зло в руцї моїй ?
19. Ой коли б же ти, пане мій. царю,хоч тепер прихилив ухо до слів раба твого: Коли Господь настроїв тебе проти мене, так нехай воно буде йому од тебе пахучою жертвою; коли ж люде, то нехай вони будуть прокляті перед лицем Господнім, бо вони мене оце вигнали, щоб не було мені частини в наслїддї Господньому, і сказали: Ійди, служи чужим богам.
20. Нехай же кров моя не проллється на землю перед лицем Господнім, оце бо царь Ізрайлїв та вийшов шукати одну блоху, як уганяють за куропаткою по горах!
21. І відказав Саул: Провинив я;вернись назад, сину Давиде; ніколи вже не васмучу тебе, тим що моя душа тобі сьогодні була дорога: по дурному чинив я й проступився тяжко.
22. І відказав Давид: Ось царськийспис; нехай хто з слуг прийде сюди й візьме.
23. Господь кожному заплатить посправедливості й вірі його, бо Господь оддав був менї в руки тебе, я ж не схотів наложити руки на помазанника Господнього.
24. Як дорога була менї сьогодні душа твоя, нехай така дорога буде моя душа Господеві, і нехай він рятув мене з усякої нужди.
25. І відказав Саул Давидові: Благословен єси, мій сину Давиде: ти й дїло вдієш, і могучо переможеш. І пійшов Давид своєю дорогою, а Саул вернувсь додому.
І сказав Давид в серці свойму: Попадусь я таки колись Саулові в руки, й нїчо не поможе менї, хиба втечу в Филистійську землю. Тодї покине Саул шукати мене по всьому займищу Ізрайлевому і я спасуся з рук його.
2. І зібравсь Давид, та й пійшов ізшістьма сотнями чоловіка, що були з ним, до Анхуза, сина Маохового, царя Гетського.
3. І пробував Давид з людьми своїми ув Анхуза в Гетї, кожен з родиною своєю: Давид з обома жінками своїми, Ахиноамою з Езрееля й Абигеєю, жінкою Набала Кармелїйця
