314
Друга книга Самуїлова 19.
12. Ви ж мої одноплемінники, мовтїло ви й костї; чому ж хочете бути послїдними в приверненню царя?
13. Та й Амазї скажіте: Ти ж мовтїло й кість моя. Нехай Бог удїє зо мною що схоче, коли не будеш у мене, поки жив, намість Йоаба гетьманом!
14. І прихилив він серце всіх Юдеїв, так що вони одностійно послали до царя: Вертайсь навад ів усїм двором твоїм.
15. От і вертав царь назад і прибувдо Йордані, а Юдеї прийшли в Галгал, щоб стрічати царя й переправити через Йордань.
16. Та й Беняминїй Семей Геренкоз Бахуриму поквапивсь із Юдеями вустріч цареві Давидові,
17. А в ним тисяча чоловіка в Бенямину, та й Саулів домовий слуга Сиба з пятнайцятьма синами своїми й двайцятьма рабами кинулись в Йордань,
18. І перебріли вони брід, щоб родину царську перевевти й йому послужити. А як тільки царь переправивсь через Йордань, кинувсь Семей Геренко перед царем на лице своє,
19. Та й промовив до царя: Нехаймій пан не поставить в провину й забуде про те, чим проступився твій раб того дня, як мій пан і царь покинув Ерусалим, й не передержуй того в серцї своїм;
20. Знав бо раб твій, що провинив;то ж отеє прийшов я на вустріч мойму цареві й панові, яко первий в усього дому Йосифового.
21. І озвавсь Абесса Саруєнко та йкаже: Чи вже ж Семей не наложить головою за те, що проклинав помаванника Господнього?
22. Однако ж Давид відкавав: Щова діло між вами й мною, Сарувнки, що ви мене спокушуете тепер? Чи годиться ж сьогодні кого в Івраїлї тратити? Чи я не знаю, що сьогодні я царь над Ізраїлем?
23. От і рече царь Семевві: Ти невмреш, та й поклявсь йому царь.
24. 1 Мємфівостєй, внук Саулів, вийшов назустріч цареві. Не мив він собі ніг, не розчісував бороди й не прав одїжі своеі 8 того дня, як вийшов
царь, до того дня, як він вертався здоровий.
25. Як він прибув ів Ерусалиму навустріч цареві, спитав його царь: Чом ти не пійшов во мною, Мємфівостєю?
26. І відкавав той: Мій пане й царю! слуга мій зрадив мене. Бо я звелів йому: Осїдлай менї осла, я поїду з царем, бо раб твій кульгавий,
27. А він оскаржив твого раба перед моїм царем і паном. Однак же мій пан і царь рівен ів ангелом Божим; то ж і чини, що тобі до вподоби.
28. Уся моя родина не могла нічогождати від мого пана й царя, як хиба тільки смертї, а ти раба твого прийняв між твої сутрапезники; яке ж іще маю я право жалуватись; чого менї ще допевнятись у царя?
29. І відказав йому царь: На щостільки слів тратити? Призначую: Ти поділишся добром ів Сибою.
30. І відкавав Мємфівостєй цареві:Нехай він хоч і все вабере собі, добре, що мій пан і царь в мирі вернувсь до дому.
31. Прийшов і Галаадїй Берзеллїй зРоглиму й перейшов з царем Йордань, щоб його провести за Йордань.
32. Берзеллїй же був дуже старийчоловік, лїт вісімдесятьох. Він обмислив царя під час його побуту в Махаїмі, був бо собі вельми заможний?
33. І сказав царь Берзеллїєві: Ійди80МН0Ю, а я буду обмисляти тебе в Ерусалимі.
34. Берзеллїй же відказав цареві :Скільки ще віку мого, щоб менї йти 8 царем у Ерусалим?
35. Вісїмдесять год уже віку мого.Чи ровберу ж я, що добре, а що недобре? або чи смакувати ме твій раб у тому, що їсти ме й що пити ме? Або ж хиба я ще наджусь на голоси сьпіваків і сьпівачок? Чого ж має раб твій бути тягарем панові мойму цареві?
36. Трошки проведе раб твій царява Йордань; за що ж, царю, такою милостю менї віддячувати?
37. Довволь твойму кметеві вернутись, щоб умерти в батьківському голоді мойму коло гробу мого панотця и моєї паніматки. А ось твій раб
