Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/35

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

23

Перва книга Мойсея 22. 23.

Бога, і не пощадив єси сина твого возлюбленого мене ради.

 13. І позирнувши Авраам очима своїми побачив, що баран із заду завяз рогами в гущинї. І пійшов Авраам і взяв барана і принїс його на всеспаленнє замість Ізаака сина свого.

 14. І приложив Авраам прізвище врочищу тому Єгова-Уре, Господь бачить, як і по сей день говорять: На горі Господа побачять.

 15. І озветься ангел Господень до Авраама вдруге з небес,

 16. Глаголючи: Мною самим клявсь я — се Господнє слово — за те, що вчинив єси таку річ, і не пощадив єси сина свого возлюбленого мене ради.

 17. Велико благословлю тебе, і намножу твій рід як зорі небесні, і як пісок узкрай моря, і внаслїдує потомство твоє царини ворогів своїх.

 18. І благословляться в потомстві твойму всї народи землї, тим що послухав єси голосу мого.

 19. Вернувся ж Авраам до слуг своїх і рушили вони й пійшли вкупі до Бейер-Себи, і вселивсь Авраам коло колодязя клятьби.

 20. Сталося ж по сїх речах, що зъясовано Абраамові словами: Ось і Милка і вона вродила сини братові твойму Нахорові,

 21. Уза, перворідня його, та Буса, брата його, та Кемуїла, отця Арамова,

 22. Та Хеседа, та Газа, та Пидаса, та Ідлафа, та Батуїла.

 23. Батуїл же появив Ребеку. Сих восьмерох уродила Милка Нахорові, братові Авраамовому.

 24. І наложниця його, на імя Реюма, ся вродила Тебаха та Гахама та Тегаса та Маяха.

Голова 23.

Було ж віку Сарриного сто і двайцять і сїм год. Се года живота Сарриного.

 2. І вмерла Сарра в Кирят-Арбі. Се Геброн в Канаан землї. Прийшов же Авраам плакати по Саррі да падкувати.

 3. І встав Авраам од мерця свого, і рече синам Хетовим:

 4. Пересельник і чужениця я в вас! Дайте ж менї в наслїддє гробовище між вами, щоб менї поховати мерця мого від мене.

 5. Відказали ж Авраамові сини Хетові говорючи:

 6. Нї, добродію! Князь від Бога ти єси в нас; вибравши гробовище з наших, поховай мерця твого. Нїхто бо з нас не заборонить гробовища свого тобі, щоб тобі поховати мерця твого таменьки.

 7. Устав же Авраам і вклонився землякам, синам Хетовим.

 8. І каже до них Авраам і промовив: Коли вам по душі, щоб менї поховати мертве моє від мене, послухайте мене, і мовляйте про мене Ефронові Зогаренкові.

 9. І нехай поступиться менї печерою Махпеловою, що конець поля його. За повну цїну нехай поступиться менї нею в наслїднє гробовище між вами.

 10. Ефрон же седїв посеред синів Хетових. Відказуючи ж Ефрон Хетїянин Авраамові каже так, що чули його сини Хетові і всї, що повиходили до міської царини.

 11. Нї, добродїю! Вислухай мене. Те поле оддаю тобі й печеру, що на йому, перед очима синів народу мого оддаю тобі; поховай мерця твого.

 12. І поклонивсь Авраам перед земляками,

 13. І каже Ефронові в слухи перед усїма земляками: Вислухай ти мене! Гроші за ниву возьми в мене; і поховаю мертве моє таменьки.

 14. Відказав же Ефрон Авраамові:

 15. Нї, добродїю! Землї тут за чотирі ста секлїв срібла; та що воно між мною й тобою? Ти ж поховай мерця твого.

 16. І послухав Авраам Ефрона, та й одважив Авраам Ефронові срібло, скільки він казав в слухи перед синами Хетовими, чотирі ста секлїв срібла ходячого в купцїв.

 17. І стало поле Ефронове в Махпелщинї, що навпроти Мамрійщини, поле й печера на йому з усїма деревами на полї, що було в усїх межах своїх, забезпечене,

 18. Авраамові в наслїдню державу