360
Друга книга Царів 6. 7.
17. 1 моливсь Елисей й промовляв:Господи! відкрий йому очі, щоб він бачив! І відкрив Господь слузї очі, й вбачав він, як гора навкруги Елисея була заповнена кіньми й поломяними колесницями.
18. Як же Сирийцї двинули протийого, моливсь Елисей Господеві й промовляв: Удар же сих людей слїпотою! І вдарив їх слїпотою, як моливсь Елисей.
19. 1 рече їм Елисей: Се не та дорогай не той город; ійдїте ва мною, так я приведу вас до того чоловіка, що ви шукаєте. І привів їх у Самарию.
20. Як тільки ж прийшли вони в Самарию, рече Елисей: Господи! відкрий їм очі, щоб вони бачили. І відкрив їм Господь очі, й вони побачили себе в середині в Самариї.
21. Як же побачив їх царь Ізрайлїв,питає в Елисея: Чи менї їх вистинати, батьку?
22. Він же відказав: Не вбивай їх.Хиба ти заполонив їх мечем твоїм і луком твоїм, щоб їх убивати? Постав перед ними їду та воду, нехай їдять і пють, а тодї нехай ійдуть до свого пана.
23. 1 звелїв наготовити їм великийпир, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пійшли вони до свого пана. З того часу не було нападу Сирийцїв на Ізраїль-землю.
24. 1 сталось опісля, що царь Сирийський Бенадад постягав докупи всю військову силу свою та й двинув і обложив Самарию.
25. 1 настала велика голоднеча в Самариї, й дойшло до такого скруту, що осляча голова стояла вісїмдесять срібних секлів, а четвертина міри голубячого гною пять срібних секлів.
26. Як вийшов раз царь Ізраїлськийна мур, заголосила до його якась женщина та й просить: Поможи менї, добродію мій, царю!
27. Він же відказав: Коли тобі непоможе Господь, так із чого я поможу тобі? в току, чи з вино-тискарнї ?
28. І поспитав у неї царь: Що тобітреба? Відказала ж вона: Отта жінка говорила менї: Дай сина твого, щоб ми сьогодні з’їли його, а 8автра в’їмо мого сина.
29. От ми зварили мого сина та йізїли, а як на другий день я сказала їй: Давай же сюди твого сина, щоб нам його з’їсти, то вона свого сина сховала.
30. Як почув же царь, що женщинатаке говорить, роздер одежу на собі, й ходив по мурі, і бачив люд, що на тїлї в його волосяне веретище.
31. 1 каже він: Нехай Бог учинитьменї се й те, та ще й причинить, коли голова Елисеїна зістанеться сьогодні* в його на плечах.
32. Як седїв же Елисей в своїй хатині й значні люде седїли в його, післав царь від себе чоловіка. Перше ж ніж посланець дійшов до його, рече він 8начнїм людям: А знаєте ви, що сей син душогубця послав до мене, шоб стяти менї голову? Гледїте ж, скоро посланець надійде, зачинїте двері та й не допустіть увійти, бо ось, чути вже тупаннє пана його га ним.
33. Ще він промовляв до них, ажприбув царь до його та й каже: Бачиш, яке лихо від Господа! Чого ж іще менї визирати від Господа?
Елисей же заговорив: Слухайте слово Господнє! Тако глаголе Господь: Завтра о сїй добі міра пшеничньої передньої муки буде в воротях в Самариї по одному секлеві, а дві мірі ячменю тоже по одному секлеві.
2. І відказав лицарь, що на його руку опирався царь, чоловікові Божому: Коли б Господь і отвори починив у небі, то й тодї як би воно могло статись ? І відказав він: Побачиш своїми очима, та не їсти меш.
3. Було ж чотири чоловіка прокажених, за ворітьми, й мовляли вони один одному: Чого нам тут седїти та дожидати смертї ?
4. Коли поважимось увійти в город,байдуже, город опанувала голоднеча, й ми там помремо; вістанемося ж тут, мусимо й тутеньки померти. Тож ходімо в Сирийський табір. Зіставлять нас в живих, так жити мемо; а повбивають, ну, то й помремо.
5. От і піднялись у вечірньому мороці, щоб ійти в Сирийський табір.
