Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/390

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

378

Друга книга Царів 21. 22.


378 ДРУГА КНИГА ЦАРІВ 21. 22.

Господнього жертівника всьому військові небесному.

 6. І провів сина свого через огонь, іворожбитував та віщував, і позаводив викликачів мертвих і знахорів; багацько чинив такого перед Господом, чим запалював гнїв його.

 7. І поставив боввана Астарти, щоного вробив, у храмі, що про його говорив Господь Давидові й синові його Соломонові: В сьому храмі й в Ерусалимі, що його вибрав я зміж усїх поколінь Ізрайлевих, положу я імя моє по вічні часи;

 8. І не допущу більш нозї Ізрайлитянина рушитись із землі, що наділив отцям їх, аби тільки вони дбали чинити, як я приказав їм, і по закону, що заповідав їм раб мій Мойсей.

 9. Та вони не послухали; а Манассія

V 7

довів їх до того, що чинили ще гірше ніж ті народи, що їх вигубив Господь зперед лиця синів Ізрайлевих.

 10. І глаголав Господь через рабівсвоїх, пророків сими словами:

 11. За те, що Манассія, царь Юдейський, чинив такі гидоти, гірші над усе, що чинили Аморії, що перш його були, й самого Юду довів до гріхів своїми ідолами,

 12. За те — так говорить Господь,Бог Ізрайлїв — наведу я таке лихо на Ерусалим і на Юду, що в усякого, хто почує про се, дзвеніти ме в обох ушах.

 13. Я протягну на Ерусалим міряльного шнура, як колись на Самарию, й вагу дому Ахабового, й витру Ерусалим так, як витирають полумисок, та й перевертають, обтерши;

 14. 1 відкину останок наслїддя мого,й подам їх ворогам їх на поталу, й будуть вони всїм ворогам своїм лупом і здобиччю,

 15. За те, що вони чинили неправедність в очах моїх, і гнівили мене, з того часу, як їх отці вийшли з Египту, та й по сей день.

 16. До того ще пролив Манассія дуже багацько безвинної крові, так що сповнив нею Ерусалим від краю до краю, опріч тівї провини, що привів Юду до гріха — чинити зло в очах Господніх.

 17. ІІроче про Манассію й про все,що він чинив, і про його гріхи, що він укоїв, се прописано в лїтописї царів Юдиних.

 18. І опочив Манассія з батькамисвоїми, й поховано його при домі його в саду Уззи. А син його Аммон настав царем намість його.

 19. Двайцять і два годи було вікуАммонові, як він став царем, а два роки царював у Ерусалимі. Матїр його звалась Мешуллемета Харузівна, з Ятби.

 20. І чинив він неправедне в очахГосподніх, як чинив отець його Манассія,

 21. І ходив по тій самій дорозї, поякій ходив отець його, й служив ідолам, тим, що служив отець його, й покланявся їм,

 22. І відступив од Господа, Бога отців своїх, і не ходив дорогою Господньою.

 23. 1 вмовились слуги його проти його, та й убили царя в його палаті.

 24. Люд же перебив усїх, що змовились були проти царя Аммона, й поставив народ сина його Йосію царем намість його.

 25. ІІроче про Аммона, що він чинив, прописано в лїтописї царів Юдиних.

 26. 1 поховали його в гробовищі йогов саду Уззи, а син його Йосія став царем намість його.

Голова 22.

Вісім год було Йосії, як він настав царем, а трийцять і один рік царював у Ерусалимі. Матїр його звали Едида Адаївна, з БозкаФИ.

 2. І чинив він те, що було Господевідо вподоби, й ходив як раз дорогою предка свого Давида й не хибив з неї нї праворуч, нї ліворуч.

 3. У вісїмнайцятому ж році* царяЙосії послав царь писаря ШаФана, сина Азаліїного, Мешулламенка, у храм Господень, повеліваючи:

 4. Ійди до первосьвященникаХелкії,нехай він перелічить гроші, що приношено в храм Господень, і що сторожі порогові зібрали від народу,

 5. І нехай передадуть їх наставникам ремісників, приставленим до храму Господнього, а сї нехай роздадуть