Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/608

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

596

Книга Екклезіаста 3. 4. 5.


КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА 3. 4. 5.


 15. Що було, те в й тепер; що буде,те вже було, — і Бог викликає знов те, що минуло. .16. Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє.

 17. І сказав я в серці мойму: Праведного й безбожного судити ме Бог, бо прийде час про все, а тодї й суд на всякі вчинки.

 18. 1 сказав я в серці мойму про дїтей людських, що Бог витрібовує їх, нехай знають, що й вони зьвіррє.

 19. Доля бо людська й доля зьвірячаоднака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всіх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота.

 20. Все йде в одно місце: взялось І8перстї й усе вернесь у порох.

 21. Хто бо знає, чи дух людськийіде в гору, й чи вьвірячий дух ійде вниз, у землю?

 22. Оце ж я побачив, що нема нічого лучшого, як уживати чоловікові своєї праці; бо се доля його; бо хто приведе його поглянути на те, що послї него буде?

Голова 4.

І обернувсь я, й побачив всяку пригнобу, що діється під сонцем, і бачив сльови пригноблених, що нема їм утїпштеля; а тут у руках гнобителів — сила, за тих же ніхто не заступиться.

 2. І вважав я тих, що померли, щаслившими над живих, — тих, що вже нема на сьвіті, над тих, що живі ще;

 3. А над сих і тих щаслившими — щененароджених на сьвіт, що не бачили того зла, яке діється під сонцем.

 4. Бачив я таки, що всяка праця йвсяка користь з роботи викликує 8ависть між людьми. Та й се — марнота й мука духові.

 5. Дурень той, хто седить, склавшируки, й гризе власне тіло, приговорюючи:

 6. Лучше жменя в спокою над пригорщі, повні праці й марного силкування.

 7. 1 знов я обернувся, та й побачивмарноту під сонцем:

 8. Людина собі одинока, нї сина, нїбрата, а не перестає працювати, очі його ненаситні на багацтво. Та колу ж се я дбаю, й позбавляю душу мою всякого добра? Та й се — марнота й недобра робота!

 9. Двом лучше, ніж одному, вони бомають більшу користь із своєї праці ;

 10. Бо як один упаде, другий підніме свого товариша. Горе ж одинокому, як упаде, а нема другого, що підняв би його.

 11. Так само, як лежать у двоє, —їм тепло; а хто самітен, як йому нагрітись?

 12. І коли хто подужає одного, тоудвох встоять проти його. Троіста нитка не так хутко рветься.

 13. Лучший убогий та розумний молодик, ніж старий, а дурний царь, що не вміє приймати поради;

 14. Бо той, вийшовши з темниці,стане царем, дарма що в свойму царстві родився убогим.

 15. Бачив я між усіма, що ходятьпід сонцем, із тим другим молодиком, що займе опісля місце тамтого.

 16. Безліч було народу перед ним, аШ8НЇЙШІ не будуть радуватись ним. І се марнота та мука духові.

 17. Уважай на ногу твою*, йдучи вдом Божий, і будь готовий, скорше слухати, ніж приносити жертви робом дурнів, що навіть не знають, як вони не гаразд чинять.

Голова 5.

Не квапся язиком, і серце твоє нехай не посьпішає вимовляти слово перед Богом. Бог бо на небі, а та на вемлї; тим нехай у тебе буде слів не багацько.

 2. Бо як сни снуються тодї, як багацько клопотів, так і мова дурного виявлює себе многостю слів.

 3. Як обречешся обітом перед Богом, то не гайсь його спевнити, не любить бо він дурних; спевни твою обітницю.

 4. Лучше не обітувати, нїж, обітувавши, не спевнити.

 5. Не давай устам твоїм уводити тебе в провину, й не кажи ангелам (Божим): Се була похибка. На що тобі * На себе.