597
Книга Екклезіаста 5. 6. 7.
того, щоб Бог прогнівався за твої слова та й в ніщо обернув діло рук твоїх ?
6. Бо, як у многих видивах сонних,так і в многих словах — багато марноти. Нї! ти бійся Бога.
7. Як побачиш у якій країні, що тіснять убогого та суд і правду насилують, то не дивуйся тому, бо над високим стоїть висший, а над ними ще висілий;
8. Перед же веде в цілій країні —царь, а сей дбає про всю країну.
9. Хто любить гроші, не вдовольниться нїколи, хто ж любить багацтво, не похіснуєсь ним. А се — марнота.
10. Намножується статків, та бо намножується й тих, що їх спотребовують; і яке ж тому добро, чиї вони: хиба що дивиться на них своїми очима?
11. Роботящий солодко спить, чи вінізїв мало, чи багацько; а пересит не дає багатому заснути в смак.
12. Е ще одна доскулююча неміч,яку я бачив під сонцем; багацтво, що береже багатий на шкоду собі.
13. Гине се багацтво через нещасливі пригоди; в його родиться син, і йому нїчо не допадеться в руки.
14. Як вийшов нагим із материноїутроби, таким і відходить, яким прийшов, і з усього, що придбав працею, не візьме, щоб понести в руцї своїй.
15. Се ж велике лихо: яким прийшов, таким і відходь! Яка ж йому тоді користь, що завдавав собі праці на вітер?
16. А він увесь вік свій їв у потемках, у великій журбі, в досадї та прикростях!
17. От же що здалось менї добрим:їсти й пити та солодко вживати добра з праці своєї під сонцем через увесь час життя свого, що Бог йому дав; бо ж се доля його.
18. І коли дав кому Бог багацтво йдостаток, і дозволив ними користуватись та брати з них свій пай, так се — дар Божий.
19. Не довго буде він памятати дніжиття свого, тим то Бог і надоложив йому радощами серця його.
Ще одно лихо бачив я під сонцем, а його не трохи між людьми:
2. Буває такий чоловяга, що Богдає йому достатки, скарби й честь, та й не знає душа його недостачі в нічому, чого бажає, та не дав йому Бог розуму, хіснуватись тим, а чужий тим користуєсь; се марнота, се сумна річ!
3. Коли б у такого чоловіка булаціла сотня дітей, і він жив літа многі, — та й ще умножились дні життя його, а як душа його не втішається добром, та не було б йому й похорону, то я скажу: щасливший над його плод, перед часом народжений;
4. Сей бо нагло прийшов та й відійшов у темряву, й не знане імя його;
5. Він навіть не видів і не знав сонця і він спокійнїйший, ніж той.
6. А той, хочби прожив дві тисячіроків, не веселившись добром своїм, — хиба ж не все пійде в однакове місце?
7. Вся праця в людини — для її рота, а душа її не насичуєсь.
8. Чим же переважує розумний дурного? або такий тихий, що вміє обходитись із людьми?
9. Однакже лучше бачити перед очима, ніж тільки жадати. І тут марнота та й утома духа.
10. Що є на сьвітї, тому дано імя,й знають, що се — чоловік та й що годї йому правуватись із дужчим.
11. Багато таких річей, що прибільшують марноту; та що лучше чоловікові?
12. Хто ж внає, що добре про чоловіка в часі марного життя його, що проходить, як тїнь? І хто скаже йому, що буде послі його під сонцем?
Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смерті лучше родин.
2. Лучше йти в дім, де плачуть, ніжу такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця.
3. Сумуваннє лучше сьміху; бо всмутку стає серце ліпшим.
