Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/609

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

597

Книга Екклезіаста 5. 6. 7.


КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА 5. 6. 7.

того, щоб Бог прогнівався за твої слова та й в ніщо обернув діло рук твоїх ?

 6. Бо, як у многих видивах сонних,так і в многих словах — багато марноти. Нї! ти бійся Бога.

 7. Як побачиш у якій країні, що тіснять убогого та суд і правду насилують, то не дивуйся тому, бо над високим стоїть висший, а над ними ще висілий;

 8. Перед же веде в цілій країні —царь, а сей дбає про всю країну.

 9. Хто любить гроші, не вдовольниться нїколи, хто ж любить багацтво, не похіснуєсь ним. А се — марнота.

 10. Намножується статків, та бо намножується й тих, що їх спотребовують; і яке ж тому добро, чиї вони: хиба що дивиться на них своїми очима?

 11. Роботящий солодко спить, чи вінізїв мало, чи багацько; а пересит не дає багатому заснути в смак.

 12. Е ще одна доскулююча неміч,яку я бачив під сонцем; багацтво, що береже багатий на шкоду собі.

 13. Гине се багацтво через нещасливі пригоди; в його родиться син, і йому нїчо не допадеться в руки.

 14. Як вийшов нагим із материноїутроби, таким і відходить, яким прийшов, і з усього, що придбав працею, не візьме, щоб понести в руцї своїй.

 15. Се ж велике лихо: яким прийшов, таким і відходь! Яка ж йому тоді користь, що завдавав собі праці на вітер?

 16. А він увесь вік свій їв у потемках, у великій журбі, в досадї та прикростях!

 17. От же що здалось менї добрим:їсти й пити та солодко вживати добра з праці своєї під сонцем через увесь час життя свого, що Бог йому дав; бо ж се доля його.

 18. І коли дав кому Бог багацтво йдостаток, і дозволив ними користуватись та брати з них свій пай, так се — дар Божий.

 19. Не довго буде він памятати дніжиття свого, тим то Бог і надоложив йому радощами серця його.

Голова 6.

Ще одно лихо бачив я під сонцем, а його не трохи між людьми:

 2. Буває такий чоловяга, що Богдає йому достатки, скарби й честь, та й не знає душа його недостачі в нічому, чого бажає, та не дав йому Бог розуму, хіснуватись тим, а чужий тим користуєсь; се марнота, се сумна річ!

 3. Коли б у такого чоловіка булаціла сотня дітей, і він жив літа многі, — та й ще умножились дні життя його, а як душа його не втішається добром, та не було б йому й похорону, то я скажу: щасливший над його плод, перед часом народжений;

 4. Сей бо нагло прийшов та й відійшов у темряву, й не знане імя його;

 5. Він навіть не видів і не знав сонця і він спокійнїйший, ніж той.

 6. А той, хочби прожив дві тисячіроків, не веселившись добром своїм, — хиба ж не все пійде в однакове місце?

 7. Вся праця в людини — для її рота, а душа її не насичуєсь.

 8. Чим же переважує розумний дурного? або такий тихий, що вміє обходитись із людьми?

 9. Однакже лучше бачити перед очима, ніж тільки жадати. І тут марнота та й утома духа.

 10. Що є на сьвітї, тому дано імя,й знають, що се — чоловік та й що годї йому правуватись із дужчим.

 11. Багато таких річей, що прибільшують марноту; та що лучше чоловікові?

 12. Хто ж внає, що добре про чоловіка в часі марного життя його, що проходить, як тїнь? І хто скаже йому, що буде послі його під сонцем?

Голова 7.

Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смерті лучше родин.

 2. Лучше йти в дім, де плачуть, ніжу такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця.

 3. Сумуваннє лучше сьміху; бо всмутку стає серце ліпшим.