615
Книга пророка Ісаїї 13. 14.
в пустиню й вигубити грішників на
10. Небесні зорі й сьвітила не даютьіз себе сьвітла; сонце, сходючи, темнїє, й місяць не сьвітить сьвітлом своїм.
11. Я скараю люд за вло, й безбожників ва їх беззаконня; зроблю конець гордині пишних, і впокорю надутих гнобителів.
12. Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське.
13. Тим то я потрясу небом, і земляпорушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його.
14. Тоді кожний, — мов серна, щова нею гонять, мов вівці, пустопаш лишені, — розбігнесь поміж народ свій, шукати ме сховища в землі своїй;
15. Але кого стрінуть, той пробитийбуде, кого схоплять, від меча погибне.
16. Дїток їх вбивати муть в їх перед очима; домівки їх пограбують, жінок вбесчестять.
17. Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі.
18. Луки їх вбивати муть малечу,не пощадять плоду в матері в утробі, око їх дїтей не пожалує.
19. І Вавилон, царстов окрасу, гордощі в Халдеїв, поверне Бог у нїщо, як Содом-Гоморру.
20. Там осадник не осяде 8 роду тай до роду; нї Араб шатра розложить, нї пастух там із стадом буде спочивати.
21. Нї! ввіррє пустинне буде йоговалягати, а доми наповняться пугачами ; жити муть там струсі, косматі малпи скакати.
22. Шакалі вити муть у домівкахїх, і гієни по роскішних замках.
Близько час його*, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова внов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземці, й пристануть до Яковового дому.
2. І візьмуть їх народи й приведутьна їх місце*, а Ізраїль присвоїть їх собі на вемлї Господній за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.
3. І станесь тодї: як Господь тебевизволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,
4. То висьпіваеш у пісні побіду надцарем Вавилонськом і промовиш: Ось, не стало мучителя — скінчився грабіж!
5. Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів,
6. Що побивав люто народи ударами безупинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,
7. Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;
8. Веселяться й кипариси та й кедриЛиванські: Від коли ти гаснув, нас вже не рубають!
9. Глибінь пекольна зворушиласьвадля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнів побудила, всіх князів землї; І8 престолів повставати всім царям звеліла;
10. А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком ?!
11. Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!
12. Як же се ти впав І8 неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!
13. Ти ж говорив в серцї свойму:Ввійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й васяду на горі між богами, на краю півночі;
14. Ввійду на висоти хмарні, рівнеютому вроблюсь, що Всевишнім зветься.
15. А тепер ти попав в пекло, — вглибінь преисподню.
16. Хто тепер тебе бачить, придивляєсь вбливька: Чи се ж той — мов
* Час кари на Вавилоп. * Перські дарі прикажуть своїм людям, відвести полонених ЖИДІВ у ЇХ 8ЄМЛЮ.
