632
Книга пророка Ісаїї 37.
та сорому є сей день, дитина бо доросла до отворення матерньої утроби, та нема снаги вродити.
4. Може чує Господь Бог речі Рабсакові, що його послав пан його, царь Ассирийський, зневажати живого Бога, й поругати словами, що їх чув Господь, Бог твій; вовнеси ж молитву за тих, що зостались іще в живих.
5. Як прийшли слуги царя Езекії доІсаїї,
6. Сказав їм Ісаїя: Промовте до пана вашого так: Так говорить Господь: Не лякайсь тих речей, що чув вси, а якими зневажали мене кметї царя Ассирийського.
7. Ось я пошлю на його духа, й прийде до його звістка, й вернеться він у свою землю, а я вбю його мечем у його ж землї.
8. І вернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирийського, що облягав Либну; бо був перечув, що той від Лахиса відступив.
9. І перечув він про Тиргака, царяЕтиопського, й сказано йому: Ось він вирушив, щоб на тебе вдарити, то послав удруге посли до Езекії й повелїв сказати йому:
10. Промовте так до Езекії, царя Юдейського: Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на його вповаеш, думаючи: Ерусалиму не подасть він цареві Ассирийському на поталу.
11. Ти ж чував сам, що царі Ассирийські зробили з усіма землями, як розпростерли на їх проклін; а ти б то врятувався?
12. Хиба ж боги в народів, що їхбатьки мої в ніщо пообертали, вирятували їх, — як от Гозан, та Харан, та Рєзєф та людей Еденських в Талассарі ?
13. Де царь Ематський і царь Арпадський і царь в городі СеФарваїмі, в Енї та Івві?
14. І взяв Езекія письмо з рук поселських і, прочитавши його, пійшов у храм Господень, та й розгорнув його Езекія перед Господом;
15. І моливсь Езекія Господеві й говорив:
16. Господи сил, Боже Ізрайлїв, щопрестолуєш над херувимами! ти один — Бог над усіма царствами земними; ти сотворив небо й землю.
17. Прихили, Господи, ухо твоє йпочуй; позирни, Господи, очима твоїми й побач! Почуй слова Сеннахеримові, що переслав менї на 8невагу живого Бога!
18. Справді, Господи, царі Ассирийські попустопшли всї народи й землі,
19. І повкидали в огонь боги їх; тато не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим вони їх і обернули в ніщо.
20. Тепер же, Господи, Боже наш,визволь нас із його потали, щоб зрозуміли всї царства земні, що ти, Господи, Бог єдиний.
21. І послав Ісаїя Амосенко до Езекії сказати: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Те, про що молився єси що до Сеннахерима, царя Ассирийського, я вислухав, —
22. Се слово, що про його виповівГосподь: Погордить тобою й насьміється з тебе дївиця-доч Сиону; позадь тебе похитає головою дочка Ерусалиму.
23. Кого ж бо ти зневажав і поругав? Проти кого се ти голос підняв, і так згорда глянув очима? На Сьвятого в Ізраїлі!
24. Ти через кметїв своїх Господаганьбив та сказав: Многими колесницями моїми я на верхи гірні знявся, — на ребра Ливану, та й порубав я кедри там високі, й найкрасші кипариси його, й добрався аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його;
25. І докопувавсь і пив воду, й висушував стопами ніг моїх всї перекопи в Егйптї.
26. Чи не чув же ти*, що я се всенаготовив? у давнезьні ще давна постановив се, а тепер сповнив тим, що ти опустошуєш утверджені міста в купи румовищ;
27. Що осадники їх немощні, дрожать і соромляться; вони поробились, мов на полі віллє, мов никла зелень на кришах та вбіже — загоріле, нїм в колос убралось. * Се говорить Господь.
