646
Книга пророка Ісаїї 53. 54.
Хто пійме віри тому, що ми чували, . й кому явна правиця Господня ?
2. Він* бо виступив перед ним, якпагонець, і як паросток із землї сухої; а нема в йому нї виду, нї величності; й ми бачили його, та не було в йому вподоби, щоб надила нас до него.
3. Він — маловажений і в погордї улюдей; чоловік, зазнавший горя й болів, так що ми від него одвертали лице своє; гордили ним, та й ми його нї за що мали.
4. Та він взяв болестї й недуги нашіна себе; а нам здавалось, що се Бог його покарав, побив та понивив.
5. Він же поранений був за гріхинаші й мучений за беззаконня наші; се кара за ввесь мир наш упала на него, й ми його ранами оздоровлені.
6. Всї ми блукали, як вівцї, коженходив своєю дорогою, — провини ж усїх нас вложив Господь на него одного.,
7. Його брано на допит, та він терпів добровільно й не отвирав уст своїх ; неначе вівцю на заріз, його ведено, й як ягня перед постригачем німує, так і він не одчиняв уст своїх.
8. З узів і від суду нірвано його**,хоч рід його — хто його збагне? Вирвано його з землі живущих; за проступки людей моїх притерпів він смерть.
9. Визначили гріб йому з злодіями,та його погребано в багатого, бо не вчинив він гріха, й неправди не було в устах його.
10. Та Господу вгодно було йоговбити, то ж віддав його на муки; но як він принесе життє своє в жертву примирення, то й узрить потомство довговічне, й рука його доведе волю Господню до щасливого успіху.
11. Вдоволений споглядати ме вінна працю життя свого, а ведучи до пізнання його (Бога), він, праведник, слуга мій, оправдає многих, гріхи ж їх понесе на собі.
12. Тим же то я дам йому пай міжможними, й з сильними ділити ме здо* Христос. ** На крест. бич, за те, що оддав свою душу (життє) на смерть, і до лиходіїв дав себе прилїчити, хоч він приймив на себе гріхи многих, і 8а проступників зробився посередником.
Возвеселися, неплідня, ти, що не роджала; викликай радісним голосом, ти, що породїльнїх мук не знада; більше бо дітей в опущеної, ніж у тої, що має мужа — говорить Господь*.
2. Розшири місце намету твого, розпростри ширше накривала пробутків твоїх; годї тіснитись, — попусти довше верівки твої, вганяй глибоко в землю приколки наметові;
3. Бо ти розпросторишся направо 8наліво, а потомки твої вагорнуть народи, й населять попустошені городи.
4. Не бійся, не дознаєш стиду; нелякайся, не зазнаєш наруги; забудеш сором молодощів своїх, і не згадаєш більше вневаги свого вдовування.
5. Се бо сам твій творець стане мужем твоїм; на ймя йому—Господь Саваот; він відкупитель твій, Сьвятий Івраїля; він Богом всієї землі названий буде.
6. Як жену, покинуту й опечаленудухом, покликує тебе Господь; як жену 8 молодощів, що був її одправив, — говорить Бог твій.
7. На час невеличкий покинув я бувтебе; тепер же з великою любовю приймаю тебе.
8. В запалі гнїву я на короткий чассховав був лице моє від тебе, тепер же вічною любовю помилую тебе, — говорить твій Господь.
9. Се бо мені — як Нойові води: якя поклявся, що Нойові води не прийдуть вже більше на землю, оттак поклявся я, не гнівитись на тебе й тебе не карати.
10. Гори бо з місця здвигнуться йгорби похитнуться, — милість же моя не одвернесь од тебе, й заповіт миру * Зразу була церков жидівска, мовби духовною суиругою Бога; тепер же мала церков Христова, що зразу була неплідна, ста а цліднїіішою суиругою.
