Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/676

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

664

Книга пророка Еремії 7. 8.


КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМН 7. 8.


 30. Синове бо Юдині КОЯТЬ 8Л0 перед очима моїми, говорить Господь, у дому, названому моїм імям, поставили гидоту свою, щоб опоганити його.

 31. І построїли висоти Тофєт в долині потомків Енномових, щоб там палити синїв своїх і дочки свої, чого я не заповідував, і що на думку мені не приходило.

 32. За те надходить уже час, говорить Господь, що се місце не звати муть Тофєтом і долиною синів Енномових, а долиною душогубною, та й ховати муть в Тофєтї, бо не буде місця.

 33. І буде труп сих людей поживоюптаству" піднебесному й дикому 8ЬВІррю, й нікому буде їх відганяти.

 34. І перерву по городах Юдиних іпо улицях Ерусалимських сьпіви радості й веселощів, сьпіви про молодого князя й про молоду княгиню, бо вемля тая стане пустинею.

Голова 8.

Тими часами, говорить Господь, повикидають із гробів кістяки царів Юдиних і кістяки князів їх, кистяки сьвященників і кістяки пророків і кістяти осадників Ерусалимських.

 2. І порозкидають їх перед сонцем іперед місяцем і перед усїм військом піднебесним, що вони за живота свого їх любили й їм служили й ва ними ходили, їх шукали й перед ними припадали. Не збірати муть їх, анї ховати ; вони будуть гноіщем на полі.

 3. Тодї воліти ме смерть нїж життєввесь останок того ледачого кодла по всїх місцях, куди я їх повикидаю, говорить Господь Саваот.

 4. І скажи їм іще: Так говорить Господь: Хиба ж, як хто впаде, та й не встає, або як хто зібється 8 дороги, та й не вертаєтеся?

 5. Чого ж сей люд, Ерусалим, зостається упрямо в одступі? вони цупко держаться заблуду свого й не хочуть вернутись?

 6. Я ж пильно прислухався: не говорять вони правду, ніхто не кається в свойму ледарстві, щоб казати: „Що се я вкоів?а Усї звертають на свою путь, мов той кінь, що чвалить у бій.

 7. І бусько під небом знає час перелету свого; й горлиця й ластівка й журавель пильнують часу, коли їм вертатись, люде ж мої не знають про Господень роспорядок.

 8. Як се ви говорите: Мудрі ми люде,та й закон Господень у нас? Нї, бо перо книжникове перекручує його в лож.

 9. Осоромились мудрі книжники, стуманіли й заплутались; вони відкинули слово Господнє; в чому ж мудрість їх?

 10. За се пооддаю жен їх другим, тай поля їх иншим господарям, бо всї вони, від малого до великого, дбають тілько про наживу; пророки вкупі з сьвященниками — всі жиють у неправді.

 11. І гоять рани в людей моїх легкодушно, приговорюючи: „Спасенне, мир!а А мира нема.

 12. Хиба вони соромляться, витворяючи гидоти? Нї, вони нї трохи не стидаються й не червоніють. За те попадають вони між тими, що поляжуть; як надійде час їх карання, поваляться, говорить Господь.

 13. До щаду спустошу їх, говоритьГосподь, не зостанеться нї однієї грони на виноградині, анї смоківки на смоківниці, ба й листе опаде, і що дав я їм, відойде від них.

 14. Чого ще седимо ? Скуплюймосьдокупи та йдімо в утверджені міста, — там і погинемо; бо Господь, Бог наш, судив нам згинути, й дає нам пити воду з жовчею, за те що согрішали проти Господа.

 15. Дожидаємо ратунку, а нема нїчого доброго, — одужання, а перед очима погибель.

 16. Від Дану чути вже хропіт конеййого, тремтить уся земля від голосного ржання жеребцїв його; й прийдуть і вожруть землю й усе, що на їй, місто з осадниками його.

 17. Ось бо, пошлю на вас гадюк тавасилиски, що проти них нема замовляння, і будуть кусати вас, говорить Господь.

 18. Ой коли ж повеселїйшаю в печалі моїй! серце моє млїє в менї.

 19. Ось, я чую, як голосять люде мої8 далекої сторони: Чи вже ж бо нема