712
Книга Плач Еремії 1.
ку, як почав царювати, помилував Ехонїю, царя Юдейського, й вивів його 8 темниці.
32. І розмовляв із ним прихилно, йпоставив престол його над престолами инших царів, що були в його в Вавилонї;
33. 1 перемінив вязницьку одїж його,і він трапезував повсяк день у його, поки жив на сьвігї.
34. 1 харчове його — щоденне харчове — давано йому від царя на кожний день по всї днї життя його*
Як ся столиця седить одинока*, — та, що була колись така многолюдна, стала, мов би вдовою; город, великий між народами, кня8 над краями, — платить нинї дань!
2. Плаче гірко по ночах, сльози ллються по щоках; з усїх, що його любили, нема нікого, хто б розважив; усї приятелі його зрадили його, стали ворогами.
3. Юда, втїкаючи від злиднів та неволі тяжкої, поселився серед поган, та не знайшов впокою; всї, що його 8 давна гонили, спіймали його, наче б у тісному заулку.
4. Посуміли дороги на Сион, бо перестали прочане ходити; всї брами його опустіли; сьвященники взітхають, дівчата горюють, — гірко й йому самому.
5. Вороги його в8яли гору над ним;противники роскошують, бо Господь послав на його злидні за премногі його провини; діти його пійшли в неволю поперед ворога чамбулом.
6. Минулась у Сиону вся його величність; знатні в його — наче ті олені, що не знаходять собі ніде паші; безсилні, пійшли навперід погоничів своїх.
7. В злиднях своїх та в тїснотї своїйспогадав Ерусалим про всї дорогі добра свої, що їх мав тодї, як нарід його попав в руки ворожі, й нї в кого не знайшов підмоги; а вороги позирають на його та висьмівають і його суботи.
8. Тяжко провинив Ерусалим, тимі вробився огидою людям; всї, що його славили, споглядають на його з погордою, бо побачили наготу його, а й сам він В8ітхав, та й одвертав, застпдавшись, обличчв.
9. Гріх його, мов нечистота на плат*тї, явний, та він не подумав, що з того буде; тим то й упав він так низько, та й не мав потїшителя. Зглянься ж ти, Боже, на мене у влиднях, бо ворог аж надто піднявся вгору!
10. Ворог простяг руку свою на все,що йому дороге було; він бачить, як погане втискаються в пресьвяте місце його; а ти ж (Господи,) заповідав, щоб вони не вступали в громаду твою*.
11. Ввесь нарід взітхав за насущнимхлібом, віддав все дороге, щоб було чим посилити душу. О, зглянься, Господи, подивись, як я принижений.
12. О, нехай вас ніколи таке не спіткав, всї ви, що дорогою проходите мимо! Гляньте, придивіться, чи в біль такий, як мій біль, що на мене впав, що послав на мене Господь в день палаючого гнїву свого?
13. Звисока послав він огонь у кості мої і той обгорнув їх; він розстелив сїтї під ноги менї й повалив мене; учинив мене бідним, та мучить мене день поза день.
14. Ярмо, вроблене 8 проступків моїх, в руцї в него; вони, неначе в шнур поскручувані, і валожені менї на шию; Господь обезсилив мене: віддав мене в руки, що з них годї меш* добутись.
15. Всіх хоробрих моїх повалив Господь посеред мене; скликав проти мене цілу товпу, щоб вигубити Мо* В сїй кішзї оплакапе спустошеплє Ерусалпму Навуходонозором р. 5*88 перед Хр. * V. кн. Мойс. 23, 3.
