136
Дїяння сьвятих Апостолів 18. 19.
та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути.
16. Та й повиганяв їх із судища.
17. Тодї всї Єленяне, взявши Состена, шкільного старшину, били його перед судищем; та Галионові було про те байдуже.
18. Павел же, пробувши там ще доволі днів, попрощавшись із братами, поплив у Сирию (а з ним Прискила й Авкила), остригши голову в Кинхреях; бо зробив був обітницю.
19. Прибувши ж у Єфєс, зоставив тих там, сам же, ввійшовши в школу, розмовляв з Жидами.
20. Як же просили його, щоб довший час побув у них, не зволив,
21. а попрощав ся з ними, говорячи: Притьмом мушу сьвято, що надходить, сьвяткувати в Єрусалимі; та вернусь знов до вас, коли буде воля Божа. І поплив з Єфесу.
22. А прибувши в Кесарию, вступив (до Єрусалиму), і привитавши церкву, пійшов ув Антиохию.
23. І, пробувши тут час якийсь, вийшов, проходячи рядом Галацьку сторону та Фригию, і утверджуючи всїх учеників.
24. Один же Жидовин, на ймя Аполос, родом Александриєць, чоловік вимовний і сильний у писаннях, прийшов у Єфес.
25. Сей був наставлений на путь Господень, і палаючи духом, промовляв і навчав пильно про Господа, знаючи тільки про хрещеннє Йоанове.
26. І почав одважно говорити в школї. Слухаючи ж його Авкила та Прискила, прийняли його, і виложили йому доладнїщ путь Господень.
27. Як же захотів він перейти в Ахаю, писали брати ученикам, напоминаючи прийняти його; а він прибувши, много помагав тим, що увірували благодаттю;
28. сильно бо обличав Жидів прилюдно, доводячи писаннями, що Ісус єсть Христос.
Стало ся ж, як був Аполос у Коринтї, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,
2. рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж сказали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий.
3. І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.
4. Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.
5. Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.
6. І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.
7. Було ж усїх до дванайцяти чоловік.
8. Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про цярство Боже.
9. Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школі одного Тирана.
10. Се дїялось два роки, так що всі, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, — Жиди й Єленяне.
11. І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,
12. так що на недужих вкладали з тїла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.
13. Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателїв іменувати над маючими духів лукавих імя Господа Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.
14. Було ж якихсь сїм синів Скеви, Жидовина архиєрея, що се робили.
15. Та дух лукавий озвавшись, казав : Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?
16. І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтікали з того дому.
17. Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всїх їх, і величано імя Господа Ісуса.
